Партійна номенклатура в Українській РСР у 1970 – першій половині 1980-х років

Сімдесяті роки увійшли в історію СРСР як епоха "застою". У цей час ідеологічні догми радянської влади зі сфери світогляду переміщувались у площину ритуалів. Партійне керівництво надалі намагалося підмінити собою всю сферу державного управління та адміністрації, а партійні функціонери з революціонерів, "твердих ленінців" і політруків перетворились у респектабельних чиновників. Робота в партійних органах розглядалася як спосіб самореалізації, утримання сім'ї та підйому по соціальній драбині.

Основна ідея цього дослідження полягає у спробі співвіднести ціннісні орієнтири й моделі поведінки партійного функціонера з проблемами, які ставило перед кожним із них звичайне людське життя, повсякденне оточення. Робота складається з двох блоків. По-перше, це спроба подивитися на партійну номенклатуру зсередини (для цього проаналізовано статистичні показники, внутрішньопартійну документацію і свідчення самих партійних працівників, досліджено кар'єрні практики); по-друге, показано особливості конструювання їх образів у суспільній думці. Кінцевий портрет партійного працівника створено на підставі дуже різних джерел, як офіційних матеріалів та радянської преси, спогадів партійних функціонерів та про них, так і художніх творів, спогадів тогочасних опозиціонерів, візуальних джерелах.

Основні питання, які ставить дослідження: хто і за яких причин обіймав партійні посади? Як формувалась верства партійно-радянської номенклатури, як окрема соціально-професійна група; яким був ступінь її замкнутості/ ізольованості від решти суспільства? Як почували себе люди на високих управлінських посадах? Яким чином партійні працівники поєднували ідеї "комуністичного раю" зі щоденними робочими будням? Якою була система цінностей радянського керівника, його розуміння громадянського обов'язку, патріотизму, співвідношення статутних принципів КПРС із загальноприйнятими в суспільстві нормами поведінки та моралі?