Полікультурність Львова як чинник виникнення і розвитку львівської філософської школи

Тематика доповіді Степана Іваника вписується в дослідження над однією з найважливіших наукових формацій ХХ століття – Львівською філософською школою. Дана інтелектуальна формація функціонувала у Львові в період 1895-1939 під керівництвом видатного польського філософа Казімєжа Твардовського і на рівні з Віденським гуртком (Моріц Шлік, Рудольф Карнап) та британською аналітичною школою (Джордж Мур, Бертран Рассел) становила один з найпотужніших осередків наукової філософії в довоєнній Європі. Автор представляє феномен школи Твардовського з перспективи, яка до цього часу не бралася до уваги спеціалістами, а саме з перспективи полікультурного характеру Львова як колиски школи.

На думку прелеґента існують всі підстави для того, щоб неповторний симбіоз культур, звичаїв і релігій, якими характеризувалися Львів і весь терен Східної Галичини того періоду, розглядати як один з істотних чинників виникнення і розвитку даної школи. При цьому аргументація запропонованої тези пролягає шляхом не тільки демонстрації багатонаціонального характеру складу школи (представниками якої окрім польських були також єврейські, українські, австрійські вчені), але і простеження на конкретних прикладах (філософські концепції Степана Балея та Степана Олексюка) впливу полікультурності Львова на зміст філософських ідей її представників. Результати представлених досліджень приводять автора до висновку про необхідність розширення перспективи розгляду Львівської філософської школи як полікультурної інтелектуальної формації.

Зображення

Верхнє: Львівський університет (1850-1920)