"Подорож за межі буденності": Київ на сторінках "Порадника екскурсанта" 1928 року

"У перрона московских туристов встречают трудящиеся Киева. Оркестр – на этот раз, настоящий духовой оркестр. Снимая фуражки и присоединяясь к общему хору, выходят москвичи. На площади перед вокзалом летучий митинг. К вокзалу подают трамваи, и экскурсанты отправляются в объезд по искрящемуся первомайскими огнями Киеву". Такою постає пролетарська туристична подорож на сторінках журналу "На суше и на море" травня 1929 року: у своє професійне свято робітники організовано їдуть на екскурсію в сусідню республіку, щоб дізнатися більше про Батьківщину. Яким їм відкривається Київ, а точніше що пропонують туристам побачити у Києві? Як організовані екскурсії та що вони мають дати радянському туристові: розваги чи корисну інформацію?

Діяльність екскурсійно-туристичних установ протягом 1920-х – 1930-х в СРСР пройшла декілька етапів змін інфраструктури та змісту. На початку 1920-х років екскурсійна справа була сегментом установ політичної освіти, і вже наприкінці 1920-х років стала самостійною галуззю. За зразком всесоюзної структури екскурсійної справи змінювались установи, що опікувались нею, в республіках.

У доповіді Катерина Сосніна спочатку простежила зміни інфраструктури та значення екскурсійної справи та туризму протягом 1920-х – 1930-х років, а потім на прикладі "Порадника екскурсанта" по Києву 1928 року спробувала віднайти особливості презентації міста екскурсантам з різних куточків Радянського Союзу.

Інформаційна підтримка:

Зображення

Верхнє: Колишній будинок Київської міської думи (знищений у 1941 році), 1920—1930 роки / ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного