[розархівування] на маргінесах

У Варшаві під час конференції Digital Cultures 2019 відбудуться презентації команди Міського медіаархіву Центру.

Яким може бути життя забутої десь у провінційному селі плівки? Віднайдений в клубі кіноаматорів, пошкоджений вапном фільм може стати важливою знахідкою та арт-об’єктом, потрапивши у рамки архівної інституції. Її знищення та забуття свідчать не про малу цінність цієї плівки, а навпаки - про необхідність уваги до маргінесів зі сторони архівів. Саме на такі матеріали скерована діяльність Міського медіаархіву Центру міської історії у Львові.

Богдан Шумилович
Контекст творення і конструювання архівів

Ми часто думаємо про архів як про доконаний набір документів. А історичним є той факт, що можна підтвердити "реальними" матеріалами з "реального" архіву. Проте архіви є різними - від звичайного сховища документів чи бази даних до приватної квартири чи дому як живих активних архівів. Одним зі способів подолання обмежень інституційних архівів є доповнення їх іншими матеріалами, такими як усна пам'ять чи приватні колекції, а також приватні фото- відеоматеріали, носії яких застаріли або вийшли із вжитку. Чи можна такий спосіб впливати на зміну мета-історичного наративу про периферії?

Олександр Маханець
[розархівування] як спроба подолати виклики цифрових архівів

Проблема з якою стикаються численні цифрові архіви, які виникли впродовж останньої декади - "що далі?". Яким чином виправдати збір і створення величезних масивів матеріалів та ввести їх у широкий науковий і культурний обіг поза межами самого проекту? Як архів може дати імпульс цим матеріалам жити? Хто повинен стати їхнім споживачем і користувачем? Особливо гостро це питання відчувають невеликі вузькоспеціалізовані архівні ініціативи скеровані на академічне середовище. Програма [розархівування] Міського медіааріхву є відповіддю на ці виклики і передбачає відкриття своїх збірок для загальної аудиторії через практики публічних подій та залучення митців.

Наталія Отріщенко
Формати представлення і розпаковування архівів

Ще одним структурним елементом медіааріхву є колекції оцифрованих інтерв’ю – "Міські розповіді". Первинно створені як цифрове джерело, вони стають частиною архіву, а потім, через різні практики розархівування, повертаються у міський простір у форматі прогулянки та, врешті, знову отримують цифровий вимір як virtual storymap. Прикладом стане колекція "Творчі спільноти радянського та пост-радянського Львова", яка стала основою для розробки міської прогулянки про місця творчих тусовок. Окрім проблематизації джерела і його множинних перетворень, ми хочемо говорити про те, як накладаються цифровий і фізичний простори міста, а також яка роль у цьому процесі пам’яті й уяви. Врешті, нас також цікавить шлях цих історій з маргінесу до мейнстриму (і навпаки).

Показ фільму "Дерево", 6 хв
Так само як винесені на периферію великої історії архіви  все частіше сьогодні заявляють про себе, природа нагадує про власну суб’єктність у фільмі "Дерево". Це перший показ поза Україною роботи, що створена на основі оригінального сюжету з 70-х років нікому невідомого кіноаматора Віктора Кизими. Плівка 16 мм понищена вапном знайшлась у селі Благовіщенське, Кровоградської області. Цього року сприяннями Міського медіаархіву режисерський тандем Олега Чорного та Геннадія Хмарука створив новий монтаж для цього фільму, а композитор Олексій Мікрюков написав власну музику.

Digital Cultures (Цифрові культури) – це подія, присвячена цифровим аспектам культури у широкому значенні: оцифрування і поширення існуючих архівів, розробка ігор, виклики сучасних закладів культури, нові мови і інструменти для інтерактивних наративів і сторітелінгу – від імерсивного мистецтва до аудіо-подкастів.

Живі архіви, а саме культурне явище повторного використання існуючих матеріалів через включення їх у нові цифрові проекти стануть предметом нового заходу. Під час Digital Cultures 2019 будуть представлені імерсивні проекти, розроблені на основі і натхненні візуальними і письмовими архівами та іншими чинниками. Програма міститиме такі теми, як діджитилізація, збереження культурної спадщини за допомогою цифрових технологій, а також мистецькі проекти і практики, які з них випливають.

Програма  Digital Cultures включає презентації, панельні дискусії, семінари, майстер-класи, стенди з віртуальною реальністю та індивідуальні консультації з експертами.