Війна і Голокост

Теми, пов’язані із Другою світовою війною, а зокрема Голокостом та концтаборами, стало залишаються у фокусі інтересу дослідників, а у суспільстві викликають часто бурхливі дискусії, провокують як творення міфів, так і їхнє поборювання. Кілька нових книжок із нашої бібліотеки дозволяють подивитися на ці теми з нових боків із використанням незвичних підходів. Так, книга Девіда Шнеєра "Очима радянських євреїв. Фотографія, війна і Голокост" ("Throught Soviet Jewish Eyes. Photography, War, and Holocaust", Rutgers University Press, 2012) звертає увагу на досить чисельну групу радянських фотографів і фотокореспондентів єврейського походження, які зокрема документували і хід бойових дій, і нацистські злочини на окупованій території, зокрема Голокост. Автор блискуче показує, яким чином особисті ідентичності фотографів, їхні сімейні історії були занурені в ширший контекст офіційної пропаганди та радянської їдишомовної культури часів війни, коли Сталін зробив послаблення у національній політиці. Незважаючи на пізнішу маргіналізацію теми Голокосту та антисемітизм у СРСР, низка фотографій, створених єврейськими авторами, заклали іконічні образи, через які сприймали війну цілі наступні покоління людей.

Інша книга, "Радянські євреї у Другій світовій війні. Боротьба, свідчення, пам’ять" ("Soviet Jews in WWII. Fighting, Witnessing, Remembering", Academic Studies Press, 2014) за редакції Герієта Мурава та Геннадія Естрайха звертає увагу передусім на масову участь радянських євреїв у війні в Червоній армії – аспект, досить малознаний для читачів з-поза колишнього СРСР, а також на те, як після війни творився образ солдата-єврея у художній літературі та у журналістиці.

Збірка статей за редакції Майкла Девіда-Фокса, Петера Холквіста та Александера Мартіна "Голокост на сході. Місцеві злочинці та радянські реакції" ("The Holocaust in the East. Local Perpetrators and Soviet Responses", University of Pittsburg Press, 2014) звертається до однієї з найболісніших та найдражливіших тем – співучасть місцевих мешканців у знищенні євреїв нацистами. Книга зібрала найкращих фахівців із обох галузей – радянських студій і студій Голокосту – як-от Майкл Девід-Фокс, Джон-Пол Химка, Марсі Шор, Владімір Солонарі, Карел Беркгоф, Діана Думітру, Тарік Сиріл Амар, Цві Гітельман та інші, аби спробувати інтегрувати ці два дослідницькі поля і подивитися, як вплинула передвоєнна пропаганда та національна політика на поведінку радянських громадян під час війни, а також яким чином після війни тема знищення євреїв була задіяна у реконструкцію радянського суспільства – у тому числі через судові процеси над злочинцями та через дискурси в медіа та пропаганді.

Нарешті, ще одна книга з нашої бібліотеки – "Звільнення таборів. Кінець Голокосту та його пост-історія" Дана Стоуна ("The Liberation of the Camps. The End of the Holocaust and Its Aftermath", Yale University Press, 2015) також поєднує аспекти історії та пам’яті. Автор концентрується передусім на концтаборах та таборах знищення, які були звільнені як західними союзниками, так і радянською армією, та після війни стали таборами для переміщених осіб, а часом також і місцями ув’язнення. Долаючи традиційне сприйняття травня 1945 року як різкої межі, що відділяє дві епохи, автор показує, що страждання колишніх в’язнів тривали, часто через хаос, руйнування, та тривання антисемітських настроїв навіть після поразки нацизму, та через політику урядів, які не хотіли повернення євреїв до їхніх колишніх місць проживання.