"Радянське" у вимірі повсякдення

Дослідження радянського суспільства вже далеко відійшли від зачудування "тоталітарною державною машиною" і розбирають цю "машину" на деталі, намагаючись зрозуміти її побудову й дію. Хто був опорою влади – активіст чи пристосуванець? Яким чином промови вождів і партійні постанови трансформувалися у реальних життєвих практиках людей? Чи неформальні практики радянського суспільства руйнували його, чи навпаки, зміцнювали, даючи людям "випустити пару"?

Підбірка нових книжок видавництва "НЛО" у бібліотеці Центру показує, яким чином "радянське" творилося у вимірі повсякдення та у конкретних (мікро)групах. Алєксандр Рожков у своїй книзі "В кругу сверстников: жизненный мир молодого человека в советской России 1920-х годов" вивчає молодь у просторі родини, шкільного класу, комсомольської ячейки, трудового колективу, армійського підрозділу. Наталія Лєбіна пише про конструювання нормативності у взаємодії державного постачання та поведінки самих людей у дослідженні "Советская повседневность: нормы и аномалии. От военного коммунизма к "большому стилю" та про зміни у гендерному порядку радянського суспільства у книзі "Мужчина и женщина: тело, мода, культура. СССР- оттепель".

Ще дві колективні праці звертають увагу на конформізм і спротив у професійних середовищах, відповідно, педагогів ("Острова утопии. Педагогическое и социальное проектирование послевоенной школы (1940-1980-е)") та архітекторів, митців і науковців ("Эстетика "оттепели": новое в архитектуре, искусстве, культуре", РОССПЭН, 2013), поєднуючи офіційні та неофіційні практики через категорію утопії.

Зображення

Верхнє: Центр міської історії