Центр міської історії оцифрував відеоархів Віктора Неборака

Міський медіаархів Центру міської історії оцифрував відеоархів письменника Віктора Неборака. Понад 150 годин матеріалів із літературних подій, фестивалів, перформансів, концертів, що відбувалися переважно у другій половині 1990-х років й фіксують ключових фігур української культури, період падіння СРСР, постання Незалежності, явища й дискурси, що супроводжували цей час.

Відеоархів Віктора Неборака є одним із найбільших подібних архівів літературно-мистецьких 90-их.

"Особливістю цього архіву є те, що це архів саме відеозаписів. Літературу і літературні середовища звикли вивчати у першу чергу через текст, а тут ми маємо доволі великий перелік документації подій навколо літератури і мистецтва загалом, з яким не менш цікаво працювати. Сам факт існування такого архіву є важливим свідченням про те, як мистецькі середовища знайомляться і опановують нові аудіовізуальні медіа, які стали доступними на зламі 1980-х і 1990-х років. Відеокамера стала новим інструментом в руках митців, а в деяких випадках навіть відкрила шлях до телебачення і великої глядацької аудиторії. Попри те, що архів розповідає про відносно недавні події, технологія VHS касет є доволі крихкою, тому дуже важливо, що нам вдалося опрацювати його саме зараз, адже деякі записи були суттєво пошкоджені часом", – ділиться архівіст та дослідник Центру Олександр Маханець.

Робота над оцифруванням матеріалів розпочалася наприкінці 2021 року, і основний етап завершився перед повномасштабним російським вторгненням. У 2024 Центр міської історії готовий публічно оголосити, що оцифрований відеоархів Віктора Неборака став частиною Міського медіаархіву і тепер доповнює колекцію про мистецькі середовища 1990-х років.

Найбільшою частиною архіву є відеозаписи циклу літературних вечорів "Третє тисячоліття", які щомісячно організовував і модерував Віктор Неборак у Музеї етнографії з 1995 по 2000 рік. Це годинні розмови й читання з письменниками, перекладачами, літературознавцями, серед яких Іван Малкович, Ігор Калинець, Наталка Білоцерківець, Ігор Римарук, Юрій Андрухович, Андрій Содомора, Соломія Павличко, Джордж Грабович, Валерій Шевчук, Юрій Тарнавський та десятки інших людей, що творять матерію сучасної української культури.

"Для нашої родини вкрай важливою є тема фіксації й архівування української культури. Коли я була дитиною, тато часто говорив про те, що ми мали б могти слухати голоси Євгена Плужника, Михайля Семенка, Миколи Зерова та багатьох інших — технічні можливості для цього були, та їхні голоси ми можемо лише уявляти, — говорить донька Віктора Богдана, яка ініціювала оцифрування матеріалів. — Сьогодні помилково здається, що останні десятиліття добре зафіксовані: чимало записів навіть з 80-х, 90-х, нульових — втрачено. Ми б хотіли, щоб матеріали з архіву родини збереглися й продовжували працювати".

Матеріали архіву описує й систематизує літературознавець Ігор Котик, який у свої студентські роки мав змогу відвідувати події, що їх організовував та проводив Віктор Неборак. "Мені пощастило, що Неборак проводив регулярні літературні зустрічі саме впродовж років мого навчання в університеті. Завдяки подіям, які Неборак організовував, ми мали нагоду видіти і слухати наживо актуальні літературні пропозиції від представників різних генерацій, особистостей з різними художніми світоглядами: Юрія Андруховича і Валерія Шевчука, Юрія Тарнавського і Тараса Федюка, Петра Мідянки і Майкла Найдана. В архіві є записи зустрічей з прозаїками, перекладачами, літературознавцями. І навіть деякі специфічні події, як-от фуршет з нагоди одруження Неборака і Ярини Сенчишин. А там, між іншим, дуже цікаво проявляє себе Георгій Ґонґадзе – постать, яка асоціюється радше з політикою, ніж з поезією".

Деякі матеріали архіву стали частиною виставки "ПРОменеВІСТЬ", присвяченої шістдесятиліттю від дня народження поета Назара Гончара.

Ознайомитись із оцифрованими матеріалами архіву Віктора Неборака можна у бібліотеці Центру міської історії.

Зображення

Верхнє: матеріали з архіву Віктора Неборака