Історія комунікації

До уваги користувачів бібліотеки короткий огляд книжок з історії комунікації, впливу медіа на суспільні відносини, археології медіа та досліджень медіаміста.

Книга "Empire and Communications" канадського економіста і соціолога Гарольда Інніса однією з перших розпочинає синтез дослідження комунікацій та суспільного устрою. У серії оксфордських лекцій, виданих окремою книгою у 1950 році, Інніс говорить про комунікацію в парадигмі технологічного детермінізму, за якою соціальні практики обертаються довкола технологічної та економічної основи.

Інніс простежує в медіа суть цивілізацій, оскільки для організації великих територій ефективність комунікації є ключовою. Засоби та способи комунікації дослідник вважає інтегрованими в систему влади та соціальні практики, а часово-просторові ухили, що визначали суть цивілізації, він вважає пов’язаними саме з медіа. Ті медіа, що надають виразності часовому виміру (пергамент, глина, камінь), ведуть до більшої централізації імперій та менш складної структури владної ієрархії. Натомість ті, що акцентують на просторі (папірус, папір), сприяють децентралізації, що водночас вимагає більш складної ієрархії владних відносин. А тому погляд на імперію дозволяє побачити, наскільки ефективним був той чи інший тип комунікації. Інніс пропонує макропогляд на імперії, соціальні структури та контроль за знаннями у цивілізаціях від Єгипту, Вавилону, через усну традицію в античній Греції та письмову традицію в Римській імперії, до паперової традиції та впливу друку в Західній Європі ранньомодерного періоду. Праця стала класичною та широко цитованою, мала значний вплив на інших теоретиків медіа, зокрема, Маршала МакЛюена та заклала основи детермінізму медіа як одного з ключових дискурсів в дослідженні теорії та історії комунікації.

У своїй книзі "The Net Delusion: The Dark Side of Internet Freedom" білоруський дослідник Євгеній Морозов теж досліджує роль комунікації в контексті владних відносин, однак вибирає вужчий фокус і значною мірою відходить від ідей технологічного детермінізму. Євгеній Морозов критикує інтернет-центризм, кібер-утопійність, що характерні для західних демократій 2000-их. Порівнюючи зміни устроїв у Центрально-Східній Європі наприкінці 1980-их років та низці суспільних протестів пізніх 2000-их Морозов пропонує власні погляди на систему влади і роль інтернету в цій системі. Морозов критично підходить до тези про те, що інтернет був рушієм арабських революцій та аргументовано підважує твердження про інтернет як рушій демократизації суспільств. У цій та наступній свої книзі "To Save Everything, Click Here: The Folly of Technological Solutionism" Морозов розвиває критику того, що він називає "technological solutionism" - переконання у тому, що цифрові технології та інтернет можуть per se принести універсальні вирішення соціальних проблем. На противагу цій кібер-утопії він пропонує приклади адаптації авторитарних політичних систем та ефективного використання інтернет-технологій для поглиблення контролю та утисків прав людини.

Книга історикині медіа Ліси Ґітелман "Paper Knowledge: Toward a Media History of Documents" теж значною мірою підважує категоризацію класичних теорій комунікацій. У своїх есе авторка намагається відповісти на запитання, чим є документ. Такий об’єкт дослідження вибрано з кількох причин. Передусім документ є глибоко інтегрований у спосіб мислення та життя людей. Документ як явище існує довше, ніж друк, папір чи писемність. А отже, авторка вважає за невластиве використовувати класифікацію з класичних теорій комунікацій, зокрема, термін канадського теоретика медіа Маршалла МакЛюена "культура друку" ("print culture"). На думку Ґітелман, жодна медійна технологія не має єдиної логіки впродовж свого існування. Зокрема, й термін "друк" значною мірою вийшов поза первинне окреслення технології друку. Послідовність, натомість, можна простежити у жанрах медіа незалежно від використаної технології (зокрема, документах). Таким чином, спосіб, через який Ґітелман намагається дослідити історію медіа, це вибір найбільш присутнього в житті людини жанру медіа та написання його історії через призму різних технологій з акцентом на пов’язаних із цим соціальними моделями. Це значною мірою вміщує дослідження в полі медійної археології.

Однією з найбільш ґрунтовних пропозицій визначення поняття "медійна археологія" (якщо представники цієї дисципліни взагалі прагнуть формулювати таке визначення) стала книжка німецького теоретика медіа Зіґфріда Зелінського "Archeologia Mediów" (доступна польською мовою у бібліотеці Центру міської історії). Археологія медіа виводиться з археології знання та передбачає погляд на структуру через те, що до цієї структури не входить або ж формує його межі. Це дозволяє відмовитися від усталеного в історії медіа дискурсу про лінійний технологічний прогрес та зосередитися на тих ідеях, що були відкинуті. У забутих позамейнстрімних винаходах можна віднайти не менш цікаві варіанти розвитку технологій. Поза тим, невдачі варто трактувати як ще один вклад у те, що вдалося. Підваження трактування технології як лінійного прогресу призводить до його критики як основного наукового напрямку в науках про медіа, а водночас і до відкидання права будь-якого з напрямків на домінування.

Відтак дослідники, що діють в полі археології медіа, значною мірою відмовляються від запровадження чітких рамок, методик чи навіть визначення, чим властиво є археологія медіа. Тому Зелінські оперує поняттям анархеологія медіа. У цей спосіб у археологів медіа залишається постійний простір для інтерпретацій, що однак робить їх позицію доволі хиткою. Зіґфрід Зелінські вбачає доцільність у такому дослідженні ідей, які з сьогоднішньої перспективи є на марґінесах технологій. Він називає хиткість і непевність основними умовами експерименту. Без них експеримент "зводиться до звичайного тестування раніше сформульованих законів".

У своїй роботі Зіґфрід Зелінські простежує еволюцію думки щодо візуального та звукового в античних учених через тексти монахів єзуїтського ордену, винахідників періоду раннього модерну аж до футуристів Радянського Союзу. На основі опрацьованих матеріалів автор виводить концепт глибокого часу, аналогія для якого запозичена з геології. У науці про надра революційним науковим відкриттям було віднайдення шарів значно глибших за поверхневі шари ґраніту, які шляхом накладань та ерозій виступали на поверхню. Це дало підстави говорити про те, що на поверхні планети поряд із лінійним нашаруванням помітні теж інші значно давніші та потужніші геологічні верстви. Відкриття отримало назву "глибокого часу", яке й використовує Зелінські на окреслення медіа, що формували основу для технологій сьогодення.

Однією з новинок у бібліотеці є книжка "Networks of New York: An Illustrated Field Guide to Urban Internet Infrastructure" Інґрід Баррінґтон. Цю працю можна вважати прикладом використання ідей медійної археології "в полі". Авторка книжки досліджує інтернет у багатомільйонному мегаполісі через його матеріальну природу та фізичну присутність в міському ландшафті. Інґрід Баррінґтон дослідила шляхи прокладання та призначення міських кабелів, способи встановлення радіоантен та типи інженерних позначок, із чого вийшов ілюстрований путівник. Окрім практичної навігації, це ще й джерело для теоретичного погляду на медіамісто, в якому окреслено технологічні, економічні і соціальні чинники, пов’язані з існуванням інфраструктури. До прикладу, інтернет-мережі Нью-Йорка сьогодні повторюють шляхи прокладання телефонних кабелів, які натомість накладені на давні телеграфні мережі. Це визначає тяглість та нашарування попередніх технологій у формуванні медіаміста. Оскільки технологію неможливо відокремити від економіки, за конкретними кабелями та антенами у путівнику Баррінґтон стоять конкуренція та судові суперечки інтернет-провайдерів. Водночас шляхи розвитку інтернет-мереж визначають різного рівня законодавчі акти та дискусії довкола питань приватності і безпеки. Як наприклад, інтернет-мережа поліції Нью-Йорка, створена для однієї з найбільших серед подібних систем відеоспостереження. Ми помічаємо міську інфраструктуру лише тоді, коли вона перестає працювати. Водночас, стверджує Інґрід Баррінґтон, ця зазвичай непомітна інфраструктура регулярно формує та змінює наше щоденне життя.

Автор - Тарас Назарук

Зображення

Верхнє: Центр міської історії