Спадщина, яку відкриваєш. Серія відеоісторій

Чи можемо назвати спадщиною плівки з домашнього персонального архіву? Чи можуть потрапити в оптику спадщини радянські об’єкти, покинуті меблі, брама у сусідньому під'їзді, стіна із рекламними розписами на будинку бібліотеки на районі? Чи може концепція бути спадщиною? Хто легітимізує її статус? Як її захищати? Які можливості надає і забирає спадщина? Розмова довкола цих питань може бути більш рефлексивною та чутливою, якщо подивитись на них з нової несподіваної перспективи.

У межах проекту "ReHERIT: Спільна відповідальність за спільну спадщину" у співпраці з Привіт/production ми створили серію коротких відео-історій, через які ми запрошуємо привідкрити часто непомічені та неочевидні об’єкти спадщини. Вони можуть не бути в офіційних реєстрах, але від цього не втрачають цінність для кожного і кожної. Усі шість відеоісторій виростають за принципом масштабування — від приватного до суспільного — від домашнього відео до концепції житлового району. Такий прийом дозволяє розширити спектр наших уявлень та поглядів про спадщину.

Герої відео діляться своїми історіями про відкриті об’єкти чи ідеї спадщини, про досвіди та відстані до них. У всіх вони різні — персональні і/чи професійні. Але водночас — спільні. Вони співпереживають та вболівають, розуміють значущість, нехай і неочевидну сьогодні. Розмірковують про статус спадщини і її легітимізацію сьогодні. Рефлексують про її можливості на майбутнє.

ГЕРОЇ ТА ГЕРОЇНІ ВІДЕОІСТОРІЙ

• Олександра Давиденко, графічна дизайнерка
• Богдан Шумилович, дослідник, культуролог
• Павло Богайчик, керівник "Бюро спадщини", Управління охорони історичного середовища
• Мар’яна Романяк, журналістка, Instagram-блоґерка
• Наталія Семчук, завідувачка бібліотеки "Під Високим Замком"
• Володимир Палій, архітектор, "Room 66"
• Степан Бурбан, музикант, автор проєкту "Паліндром"
• Софія Дяк, дослідниця, історикиня

Координаторки проекту: Христина Бойко, Вікторія Панас.

Цей матеріал створений і підтримується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проекту ReHERIT і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.