Місто майбутнього

Місто майбутнього

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

15 лютого 2020

У приміщенні Інституту стратегії культури (площ Міцевича 6/7) Департамент розвитку Львівської міської ради проведе ділову гру "Місто майбутнього". Ця гра присвячена побудові концепції культурного центру, який має постати на Площі Ринок 42. Фасилітуватиме гру Богдан Шумилович, керівник проектів Публічної історії Центру міської історії.

Гра "Місто майбутнього" була створена більше 10 років тому на замовлення Британської ради і вперше у Львові проводилася у Центрі міської історії ще у 2009 році. Богдан Шумилович є сертифікованим тренером і фасилітатором цього проекту в Україні. Після кількарічної діяльності матеріали про гру "Місто майбутнього" були зархівовані на сторінці "Креативні міста".

Гра "Місто майбутнього" стимулює формування нового мислення стосовно викликів, що постають перед містом у зв'язку з глобалізацією, міграцією, кліматичними змінами, урбанізацією, безпекою та існуючими соціальними потребами. Гравці конструюють свій образ ідеального міста майбутнього і працюють як справжні стратеги. Гра прагне об'єднати небайдужих людей, які завзято намагаються змінити світ на краще і прагнуть особистого розвитку. Це люди, які люблять своє місто, готові допомогти зробити його кращим місцем для життя, роботи і відпочинку, зацікавлені працювати у команді, спілкуватися, незважаючи на обмеження чи культурні відмінності.

Ми раді, що цим досвідом Центр міської історії може долучитись до створення важливої та актуальної інституції культури в історичному центрі нашого міста. Стежте за подальшими новинами!

Раніше у приміщенні "Львівського радіо", де за підтримки міської влади цього року має постати перший у Львові медіа-музей, відбулась зустріч-обговорення, де були озвучені перші думки стосовно наповнення та призначення кам'яниці на Площі Ринок 42. Про цю зустріч можна прочитати на сайті Інституту стратегії культури.

Зображення

Верхнє:  Пл. Ринок, 42. Фрагмент фасаду в рівні І-го поверху / Ігор Жук, 2013