Шлях Порохової вежі від "руїни" до пам'ятки

Запрошуємо на міську прогулянку з дослідницею архітектури Ольгою Заречнюк.

Порохова вежа сьогодні є безсумнівною пам'яткою історії Львова та архітектури. У ХІХ столітті її вважали напіврозваленою будівлею, яка псує вигляд вулиці і якій не місце в модерному місті.

У таких обставинах опинилися тодішні охоронці спадщини. Спершу вони запропонували зробити з Вежі музей, якого тоді бракувало Львову, а потім перенести сюди Міський архів, який не вміщався в стінах ратуші. Ці наміри не втілили через відсутність коштів – ані уряд у Відні, ані Крайова влада Галичини, ані місто чи приватні особи не бажали таке профінансувати.

Проєкт нереалізованої адаптації Вежі, однак, цілком неординарний. З одного боку, він відображає практики вже тоді застарілої стилістичної реставрації, а з іншого – у ньому візуально розділялася автентична будівля і нові додатки, як у модерних реставраційних практиках. Але навіть "нові" додатки мали бути архітектурними деталями, врятованими зі знесених раніше львівських ренесансних кам'яниць.

Порохова вежа мала стати своєрідним символом втраченого минулого, від якого залишилися лише окремі фрагменти та нагадувати львів'янам про часи, коли місту потрібно було оборонятися від облог.

Прогулянка базуватиметься на публікації Інтерактивного Львова "Нове життя для Порохової вежі" Ольги Заречнюк, що є однією з перших у межах дослідницького проєкту Центру "Запліччя спадщини". Під час прогулянки звернемо увагу на особи самих пам'яткоохоронців, початки сучасних підходів до архітектурної реставрації та полонізаційні процеси у Львові напередодні Першої світової війни.

Для участі, будь ласка, зареєструйтесь. Після реєстрації ми повідомимо місце зустрічі.

Тривалість міської прогулянки 1,5 години.

Зображення

Верхнє: Ескіз адаптації Вежі Казімєжа Мокловського, опублікований у: Franciszek Jaworski, Baszta prochowa i archiwum miejskie (Lwów, 1905)

Галерея: Ірина Середа