Др. Вікторія Куделя-Свйонтек є дослідницею з гуманітарних наук, яка працює у сфері історичної антропології та україністики. Коло наукових інтересів – дослідження індивідуальної та суспільної пам’яті і пов’язані з нею питання, а саме: коммеморація та меморіалізація Голодомору в Україні та діаспорі, життя у провінційних містах та містечках на зламі ХІХ та ХХ ст. у Центрально-Східній Європі та усна історія. 2007 вона здобула ступінь магістра з історії, 2010 ступінь магістра з російської філології та 2012 – докторський ступінь з історії в Ягеллонському Університеті (Краків, Польща). 2015 р. отримала стипендію Фонду Родини Лянцкоронских. Була на дослідницькій резиденцій у Дослідно-освітньому консорціумі із вивчення Голодомору у Торонто (листопад 2017). У 2014-2021 рр. була участницею двостороннього дослідження "Соціальна антропологія заповнення пустки: Польща й Україна після Другої світової війни", який Інститут філософії і соціології Польської академії наук реалізував спільно із Центром міської історії (координаторка др. Анна Вилєґала за фінансової підтримки Національної програми розвитку гуманітарних наук Міністерства освіти та науки Республіки Польща, реєстраційний номер 12H 13 0584 82). У 2019-2020 рр. реалізувала авторське дослідження присвячене відносинам між польською та російською аристократією на Підросійській Україні у 1867-1917 рр. (грант MINIATURA 2 Національного Центру Науки, Польща). Її актуальний проект присвячений провінційним містам та містечкам Російської імперії в період модернізації крізь призму особистої літератури (листи, щоденники, щоденники та мемуари).

На теоретичному рівні свої дослідження Вікторія позиціонує в рамках "історії понять" та історичної семантики, як її розумів Р. Косселек. Суть цього способу вивчення минулого полягає в усвідомленні того, що кожне минуле мовно обумовлене і що кожна мова формувалася в минулому. Тому вона передусім посилається на поняття "культурний простір" та "культурний образ міста", які вона б хотіла розглянути на прикладі особистої літератури. Адже ці тексти відображають досвід міського простору його авторами.

Вікторія сподівається, що резиденція в Центрі міської історії розширить її теоретичну перспективу, завдяки науковій дискусії, а дослідження у львівських архівах та бібліотеках, в яких зберігаються численні особисті джерела, суттєво доповнять джерельну базу її дослідження.