-
- Тема дослідження:
- У синагозі росте ліс: переосмислення ландшафту галицьких євреїв через скульптуру
- Період:
- січень-червень 2018
Проф. Рейчел Стівенс є професором скульптури в Університеті штату Нью-Мексико, що у Лас-Крусес (Нью-Мексико). Вона отримала свій ступінь магістра образотворчого мистецтва в Університеті Сіракуз у 1993 р., а бакалаврат закінчила у Коледжі мистецтв Мерілендського інституту у 1985 р.
Вона співпрацювала із Центром міської історії Центрально-Східної Європи, серед дослідницьких фокусів якого є публічна історія і, зокрема, залучення до неї мистецьких форматів, та із Львівської національною академією мистецтв.
У західній Україні залишилося дуже мало очевидних слідів єврейської культури Галичини, оскільки Голокост стер євреїв з соціально-економічної географії цього регіону. Втім, залишки єврейської культури в українському ландшафті ще можна побачити. В рамках стипендії Фулбрайта Рейчел Стівенс працювала над створенням мистецького об’єкту на основі таких місць.
Стівенс займалась якісними географічними дослідженнями колишньої території східної Галичини, аби віднайти та емоційно відобразити багату, але візуально приховану єврейську історію цього регіону. Вона працювала частково на місцях, провадячи польові дослідження у Львові та містах і селах західної України. Через своє дослідження вона розпочала створення основи для мистецького твору, який стане вторинним свідком Голокосту. Взаємодіючи із ландшафтом, архітектурою та представниками спільноти, вона візуально вписала місцеві побутові фрагменти багатої єврейської історії Галичини у нові мистецькі об’єкти. Ці уламки можуть бути уцілілими у зруйнованих синагогах, цвинтарях, пам’ятниках, характері землекористування, ділянках лісу, художній творчості, архівних записах, спогадах, і ментальних картах. Останні особливо важливі, оскільки когнітивна картографія (те, у якому вигляді певні регіони залишаються в уявленні людей після того, як зникають з атласів) і постала у фокусі проекту.
Рейчел Стівенс охоче підтримує співпрацю із громадами, де проводить свої дослідження, задля поглиблення порозуміння між культурами. Вона сподівається налагодити довготривалі стосунки із громадами у західній Україні, на зразок того, як було із творцями непальських ікон під час та після її фулбрайтівської програми у 2006 р.