Ульрике викладає історію східної Європи в Університеті Бремена. Здобула ступінь PhD в Гумбольдтському Університеті Берліна. Її перша книга стосувалась російської православної церкви та релігійних практик у Радянському Союзі у 1940-50-х р.р.

У теперішньому дослідженні вона вивчає радянських етнографів та їхню наукову роботу у Радянському Союзі на останніх етапах його існування. Наука в Радянському Союзі ставила собі за мету покращення життя, а отже від неї очікували практичних відповідей. У гуманітарних науках етнографи мали запропонувати "рекомендації" та меморандуми для державних і партійних органів на основі свого напрямку досліджень. Отже, так етнографи були невід’ємною частиною проголошеної радянської утопії. Зокрема, з кінця 1950-х р.р. вони мали допомагати у формуванні нового "радянського народу." Такі очікування легітимізували їх дослідження та забезпечували ресурси, але водночас обмежували їх наукові інтереси, методику та й самопізнання. Особливо в радянській Україні від етнографів очікували закладання "наукового фундаменту" для "нових радянських свят і традицій", як, наприклад, "урочиста посвята в працівники сільського господарства".

Дослідницьке перебування у Львові має на меті вивчити особливу роль львівського відділення Інституту історії мистецтва, фольклору і народознавства Національної академії наук у 1970-80-х р.р.

Ще одна сфера наукових інтересів Ульріке Гун – це відродження юдаїки, як всередині офіційної наукової спільноти народознавців, так і в рамках незалежного єврейського руху. Під час свого перебування у Центрі вона матиме публічний виступ на тему: "Паралельна наука? Єврейська історико-етнографічна комісія та умови для юдаїки на пізніх етапах існування Радянського Союзу".