Ольга Казакова, кандидатка мистецтвознавста, директорка Інституту модернізму (Москва), старша наукова співробітниця Науково-дослідницького інституту теорії та історії архітектури Російської Академії архітектури і будівельних наук (РААБН).

У 2009 році Ольга захистила дисертацію на тему "Уявлення про "сучасність" в архітектурі епохи "відлиги". Наукова редакторка книги "Естетика "відлиги" – нове в архітектурі, мистецтві, культурі" (2013), співавторка книги "Леонід Павлов. 1909–1990" (2015), автор багатьох статей про архітектуру, мистецтво й культуру періоду радянського модернізму.

Спеціалізується у галузі архітектури і мистецтва після 1953 року. Особливу увагу в її дослідженнях приділено процесам трансформації основних етичних категорій в радянському суспільстві – від смерті Сталіна й до розпаду СРСР – і їх впливу на естетичні форми в архітектурі, містобудуванні та інших видах мистецтва.

Зараз Ольга Казакова працює над дослідженням "Від мирного атома до радянського апокаліпсиса: пам’ятники Чорнобильській катастрофі в Україні, Росії та інших країнах". У цьому дослідженні піднімає питання про меморіалізацію травми і про специфіку цієї меморіалізації в контексті величезної ядерної катастрофи. Дослідниця розглядає різноманітні (вдалі й невдалі) спроби вираження через скульптурні та графічні образи трагічних подій 1986 року, основні художні прийоми та їх ґенезу, нові способи використання християнських сюжетів, починаючи від другої половини 1980-х років. Одним із ключових аспектів дослідження є вивчення реакції "споживачів" монументального мистецтва на ці пам’ятники як на носії "негативної", трагічної інформації. Таке вивчення проводиться на прикладах меморіалів у Іжевську (Росія) та в Львові (пам'ятник на Сихові). Частина дослідження, що присвячена пам'ятникам Чорнобильських подій в Україні, виконується в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи у Львові.