Ягода Вєжейска є істориком літератури і літературним критиком. Працює ад'юнктом на кафедрі літератури XX i XXI ст. факультету полоністики Варшавського університету. Кандидатську дисертацію захистила в 2011 р. Є авторкою книжки "Риторична автобіографічна інтерпретація. На прикладі письменства Анджея Бобковского, Зигмунта Гаупта і Лео Ліпского" (2012). Дисертація, яка стала основою для цієї публікації, отримала нагороду Архіву Еміграції Торунського університету ім. М. Коперника за найкращу дисертацію на тему еміграції. Є членом редакції "Przeglądu Humanistycznego" (Перегляд гуманітарний) і постійним співробітником часопису "Nowe Książki" (Нові книжки). В 2014-2015 рр. реалізувала проект "Galician Polyphony: Places and Voices" (Галицька поліфонія: місця і голоси), результатом якого була публікація збірника під тою ж назвою (2015).

Тема дослідження Ягоди Вєжейскої є частиною проекту її докторської дисертації про способи концептуалізації ідеї Галачини в польському дискурсі в міжвоєнний період. До часу інтенсивного розвитку національних рухів ідея Галичини функціонувала як трансцендентна політична концепція, яка відкривала можливості наднаціональної конвергенції в рамках габсбурзького гетерогенізму. Після ліквідації Галичини як територіальної одиниці в державі Габсбургів і включення її в територію Другої Речі Посполитої ідея ця підлягала свого роду адаптації в польському дискурсі 1918-1939: часом в варіанті продовження, але частіше в варіанті деконструкції. Тогочасний польський дискурс на тему польсько-української війни 1918-1919, а особливо боїв за Львів, є прикладом того другого явища. Він носив усі ознаки символічного насилля, тому що бачення тотальної польськості Львова впроваджувалася риторичними засобами, які, хоч часто не безпосередньо, провадили до ефективної в сприйнятті багатьох поляків віктимізації або дематеріалізації галицьких євреїв, німців, а передусім українців. Таким чином, цей дискурс виключав представників цих груп з офіційної пам`яті міста, викликав дедалі глибшу фрагментацію міського простору за поділами національно-релігійними, а також причинявся до реваншистських реакцій непольських мешканців міста.