Досвідчення та переосмислення критичної інфраструктури у часі війни

Критична інфраструктура за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну стала не тільки однією із головних цілей для знищення ворогом, але й основою стійкості країни. Коли ми чуємо словосполучення "критична інфраструктура", ми все частіше уявляємо не лише об'єкти, але й тисячі працівників й працівниць енергетики, водо- та газопостачання, мереж зв'язків, ДСНС. Кожен і кожна із них працюють, аби забезпечити електрикою, водою, теплом, комунікацією всіх мешканців країни. Разом із тим, війна, але також і недавня пандемія, по-новому показали роботу медичних установ та інфраструктур фізичної реабілітації. Якщо окреслення цих сфер як "критичні інфраструктури" є більш звичним, то його використання для інституцій збереження культурної спадщини є доволі новим. Те, що їх об'єднує, – це реагування на щоденні атаки, руйнування та важливість для уявлювання майбутнього України.

Під час війни архітектура – укриття, будівлі, стіни в багатоквартирних будинках, які поглинають ударні хвилі вибухів, – стають важливою складовою порятунку життів, так само як і інфраструктура: водопостачання, залізничне сполучення, інтернет тощо. До фокуса цього дослідження ми додали також об'єкти культурної спадщини, яка під час війни набула нової значущості: як символічно важливі місця під загрозою, що об’єднують людей для солідарних дій із захисту, але також і як простори для нових спільнотних використань: для житла переселенців, громадських центрів для громад із новими мешканцями та новими викликами, для ділення цифровою спадщиною, яка грає роль у психологічній стійкості та перезбиранні спільнот в умовах насильства та окупації. І у всіх цих підтемах – підприємств життєзабезпечення, фізичній реабілітації, культурній спадщині – критично важливими для виживання стають людські зв'язки, відданість та співпраця. Саме вони є основами стійкості, поряд із міжнародною допомогою, технічними та науковими інноваціями, та диверсифікацією ресурсів.

Сьогодні, коли масовані обстріли та довготривалі відключення електрики, унеможливлюють звичне повсякденне життя, розуміння критичності певних об'єктів підсвічує нагальність дослідження, архівування та осмислення ролі інфраструктури у суспільстві та дослідженнях.

У рамках цього напрямку документаційних ініціатив Центру проводиться збір усних інтерв'ю, фото та включених спостережень.

Команда проєкту:

• Ірина Склокіна, концепція проєкту, фокус на інфраструктуру спадщини;
• Валентина Шевченко, фокус на інфраструктуру реабілітації;
• Катерина Філонова, фокус на інфраструктуру енергетики, мереж зв'язків, ДСНС;
• Вікторія Панас, координування.

Зображення

Верхнє: Катерина Москалюк // Візуальна документація війни // Міський медіаархів Центру міської історії