Центр міської історії – це незалежна дослідницька установа, яка працює у таких напрямках: дослідження міської історії, цифрова гуманістика і архівування, публічна історія. Ідея Центру народилася 16 квітня 2004 р. у Відні, коли Др. Гаральд Біндер заснував приватний фонд з наміром створити інституційну базу для досліджень міської історії в Україні. Одне з основних завдань Центру було і є розвивати інфраструктуру для підтримки інноваційних досліджень та широкого охоплення громадськості .

Наше ім’я містить дві семантичні складові, які пояснюють хто ми і що робимо. "Центр" означає незалежну академічну установу. Незалежність – це наша дійсність, наше кредо і наше основне надбання. "Міської" позначає сферу нашої компетенції. Наш основний акцент – на місто. "Історія" у Центрі – це міждисциплінарна наука, яка перетинає кордони і досліджує нові тематики та підходи до досліджень, викладання і дискурсу. Поєднання цих слів символізує нашу місію досліджувати і цікавитися численними питаннями і досвідами у складності міських громад крізь сторінки історії.

Наша мета – сприяти посиленню міжнародної співпраці у дослідженнях, вивчати можливості цифрових технологій у гуманітаристиці, і переосмислювати роль історії у сучасному суспільстві. Діяльність Центру має такі завдання: досліджувати історію міст центрально-східної Європи; пропагувати міську історію у міждисциплінарному форматі; розвивати міжнародні академічні і культурні обміни; поглиблювати знання і розуміння складності і розмаїття історії та спадщини у містах центрально-східної Європи; зміцнювати співпрацю між місцевими і міжнародними установами.

У нашій діяльності, чи то академічній, чи громадській, ми прагнемо дотримуватися принципів відкритості (до нового), толерантності (з огляду на відмінності і розмаїття) і відповідальності (за майбутнє). Як установа наукових історичних досліджень, ми прагнемо пропонувати свіжі інтелектуальні стимули, ставимо нові питання і вивчаємо нові погляди на міські досвіди минулого і сьогодення. Поширюючи інформацію і спонукаючи відкриті обговорення, ми намагаємося не допустити зловживання історією у політичних цілях. Через наші конференції, семінари і виставки ми сподіваємося сприяти науковим і культурним обмінам. Ми прагнемо бути частиною сучасного міського середовища Львова і його громади, відкритої до різних спільнот, спонукати продуктивну співпрацю з державними і культурними установами. Як інститут, який досліджує не лише місто минулого, але і живе і працює у місті сучасного, ми прагнемо вийти за академічні рамки та підтримуємо культурні і інші громадські ініціативи, у яких бачимо цінність і історичну значущість. Ми прагнемо сприяти перетворенню Львова на центр інтелектуального, наукового і культурного життя не лише в Україні, а й у Європі.

Люди – це найважливіша частина у розбудові установ. Перші три роки історії Центру після його офіційного заснування формувалися командою трьох істориків. Це - Др. Андрій Заярнюк, перший академічний директор Центру, Др. Остап Середа з Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України як його головний зовнішній радник, і Др. Гаральд Біндер як ініціатор і засновник інституції. У 2007 р. Центр отримав новий поштовх до здобуття міжнародного визнання, коли посаду директора обійняв Др. Тарік Сиріл Амар. Др. Амар, фахівець зі східноєвропейської історії ХХ століття, перебував на посаді директора Центру протягом трьох років. Теперішня директорка Др. Софія Дяк була призначена у вересні 2010 р. після пошуку кандидатів з усього світу. Др. Дяк вже працювала у Центрі з 2007 р. координаторкою академічних програм і дослідницею. Розвиток інституції – це командна робота. Від маленького колективу Центру за усі ці роки команда виросла до понад 20 осіб, львів’ян і не тільки.

Одним з важливих аспектів розвитку Центру за останні роки є диверсифікація його фінансових ресурсів. Спочатку Центр фінансувався виключно за рахунок вкладень фонду, а тепер Центр має два інші види ресурсів: доходи від оренди в Україні та зовнішні грантові кошти, які разом покривають більше половини витрат. Значний і зростаючий вклад фінансування третіх сторін також відображає розширення міжнародної мережі Центру та його визнання як надійної та діяльнісної інституції.