Ерос і сексуальність: століття насилля, контролю та свободи
червень - грудень 2009
Виставковий зал Центру міської історії
Ця виставка Центру міської історії зосередилася на питанні "Еросу і сексуальності" у Центрально-Східній Європі упродовж "довгого" ХХ століття. Це результат співпраці групи молодих істориків і дизайнерів з України та з-за кордону, який представляє новий погляд на один із найважливіших (проте досі нехтуваних) аспектів людської історії. Головна мета виставки – ставити питання, пропонувати образи, ідеї і теми для дискусій та роздумів, а також надати простір для таких дебатів.
Так історично склалося, що у більшості культур кохання і статевість персоніфікувалися у богах і пов’язувалися з життєво важливою родючістю землі та з минущістю і змінністю людського життя. Європейське ставлення до сексуальності сформувалося на греко-римській античній спадщині, юдаїзмі та християнстві.
Природний феномен, яким є людська сексуальність, окреслювався по-різному, залежно від культури, і підлягав змінам. Загалом у традиційних суспільствах статевість була об’єктом суворого регулювання за допомогою правил, які визначали статеві ролі, орієнтації, поведінку, гендерну і сексуальну тотожність, аж доки ці правила перестали бути універсальними і непорушними.
У Європі від XVIII століття, з початком формуванням модерності, відбувалися небачені зміни у цій сфері. І хоча це не була проста чи вичерпна історія безнастанного і неуникного поступу, однак цей період приніс зі собою фундаментальні зміни. На початок ХХ століття більшість європейських міст стали осередками новацій та емансипації, а також вагань і конфліктів не лише у сфері політики, науки і мистецтва, але й сексуальності. Відень, столиця головної імперії Центральної Європи, був парадигматичним містом змін та експериментів – а водночас консерватизму і скандалів.
У кінці ХХ століття можливі і відкрито практиковані сексуальні й гендерні ролі, тотожності і моделі поведінки суттєво відрізнялися від тих, які діяли іще століття тому. І хоча ХХ століття залишило нам насилля і терор політичних режимів, які широко втручалися в інтимне життя своїх підданих і жертв, процеси емансипації та лібералізації служили ключем до подальших змін. Найважливішим і найхарактернішим виявом цих процесів став розвиток боротьби за сексуальні права як невід’ємну частину людських прав, наголошення на рівності, недискримінації і гідності усіх, зосередження на різних царинах, у тім числі на репродуктивних правах, сексуальному здоров’ї, гендерній рівності та поборенні дискримінації на підставі сексуальної орієнтації.
Загалом, сексуальні права людини передбачають для кожного – незалежно від сексуальної орієнтації чи будь-яких інших відмінностей – що секс, партнерство і шлюб завжди повинні засновуватися на згоді; свободу вирішувати, чи і коли бути сексуально активним або ні; вільний вибір партнерів; вільний вибір, чи і коли мати дітей; доступність послуг охорони здоров’я, що стосуються сексуальності і репродукції; інформацію стосовно сексуальності, у тім числі освіту; повагу щодо тілесної цілісності; і можливість провадити безпечне сексуальне життя, сповнене задоволення і приємності.
Хоча стан сексуальних прав людини справді виявляє чималий поступ, однак їх обмежений успіх насправді свідчить, як багато ще залишається зробити. Тому, щоб наголосити лише дві проблеми, за висновками Human Rights Watch, "насильство і дискримінація стосовно жінок – це глобальна суспільна хвороба, попри цілком реальний прогрес міжнародного руху за жіночі права", натомість у вісімдесяти країнах гомосексуалізм усе ще офіційно карається, у п’яти із них – навіть смертю. Торгівля жінками є іншою формою масштабного зловживання, особливо актуального і загрозливого для жінок з пострадянських держав, у тому числі України. Виставка висвітлює і цю нагальну проблему.
Зображення
Верхнє: Густав Клімт. "Даная", 1907
Галерея: Аліна Небельмес / Zaxid.net
