Зузанна Ґінчанка. Тільки щастя – це справжнє життя

Зузанна Ґінчанка. Тільки щастя – це справжнє життя

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

вересень - грудень 2018

виставковий зал Центру міської історії

Виставка як спроба змалювання особистості й творчості польської поетки єврейського походження – Зузанни Ґінчанки, однієї з найталановитіших, проте недооцінених жінок, що писали у міжвоєнний період.

Надзвичайна особистість і творчість Зузанни Ґінчанки представлена архівними матеріалами із колекції Музею літератури імені Адама Міцкевича у Варшаві, серед яких рукописи та фотографії з приватних альбомів Ґінчанки, а також творами сучасного мистецтва, які в метафоричний спосіб пов’язані з життям і творчістю поетки, що були відібрані кураторами Фонду сучасного польського мистецтва.

Експозиція – це спроба передати поетичний світ мовою візуального мистецтва, це поєднання світу образів та слова.

Зузанна Ґінчанка

народилася 1917 року в Києві. Походила з родини асимільованих російських євреїв. Після вибуху Жовтневої революції її родина переїхала з Києва до Рівного. Ґінчанка самостійно вивчила польську мову, яку й обрала мовою своєї творчості (хоча вдома розмовляли російською). Дебютувала віршем “Вакаційна учта” (1931) у шкільній газеті польської гімназії у Рівному. У 1934 році її вірш “Граматика” був відзначений на Турнірі молодих поетів, що оголосив часопис “Вядомосці Літерацкі”. Вивчала педагогіку на Гуманітарному факультеті Варшавського університету. Входила у коло скамандритів, товаришувала з Юліаном Тувімом та Вітольдом Ґомбровичем, була постійною гостею знаменитої кав’ярні “Мала Земянська”. Публікувалась у часописах “Вядомосці Літерацкі” і “Скамандр”, співпрацювала з сатиричним щотижневиком “Шпильки”.

Після вибуху Другої світової війни втекла до Львова. Під час окупації Львова німецькими військами на поетку донесла Хомінова – економка будинку, яку Ґінчанка увічнила у творі [***] (“Non omnis moriar”). Зузанні дивом вдалось уникнути арешту, після чого була змушена втекти зі Львова до Варшави, а звідти до Кракова, де й переховувалась. Наприкінці 1943 або на початку 1944 року була заарештована гестапо, страчена у Кракові 1944 року.

За життя поетки вийшла лише одна збірка її віршів – “Про кентаврів” (1936).

Митці, роботи яких представлені на виставці: Андрій Бояров, Губерт Черепок, Алекс Четвертинський, Моніка Дрожинська, Майя Ґордон, Анета Ґжешиковська, Зузанна Герцберґ, Домінік Яловінські, Анґеліка Маркул, Анна Орліковська, Кристина Пьотровська, Конрад Пустола, Мікілл Скугга, Slavs and Tatars, Марія Стаубер.

Над виставкою працювали: 

  • кураторська група: Сармен Беґларіан, Сильвія Шиманяк, Йоанна Погожельська, Зузанна Розінська
  • Александр Модзелевські, графічний дизайнер
  • Ірина Мацевко, Остап Сливинський, координатори публічної програми
  • Вікторія Панас, Анна Ровінська, Аґата Арашкевіч, координаторки виставки

Організатори: Фонд Польського Сучасного Мистецтва, Музей літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві, Центр міської історії

Патронат: Генеральне консульство Республіки Польща у Львові

Партнер: Stowarzyszenie Autorów ZAiKS

Музей літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві фінансується Міністерством культури і національної спадщини Пoльщі та Самоврядуванням Мазовецького Воєводства.

Зображення

Верхнє: Губерт Черепок "Тільки щастя – це справжнє життя" (2007)

Галерея: Богдан Ємець