Відкрито на монтаж
8-20 лютого 2020
"Музей Ідей", вул. Валова 18а, Львів
Назва виставки народилася із фрази одного з працівників галереї – "Закрито на монтаж". Звичайно, йшлося про те, що простір тимчасово закрито на монтаж нової виставки, але цей майже оксюморон породив нову виставку "Відкрито на монтаж".
Слово "монтаж" суголосне із словом "колаж", і обидва поняття визначають природу сучасного мистецтва. Розвиток монтажу в європейській культурі отримав потужний імпульс після винаходу кінематографа і перетворення його у важливий вид мистецтва. Аналоги кіномонтажу склалися в інших мистецтвах – у літературі, плакатній графіці, театрі, музиці. У різних авторів і в різні періоди він використовується то як локальний прийом, то як послідовний спосіб, то як цілісна естетика. Монтажні методи неодноразово змінювали свої функції і семантику: стежачи за тим, як вони від десятиліття до десятиліття то стають майже непомітними, то знову використовуються в різних контекстах, можна побачити принципово нові сюжети в розвитку мистецтва, від Стефана Малларме до інтернет-колажів, складених з блогових заміток і відеозаписів. А після того як Крістіан Марклей, "бог монтажу", отримав головний приз Венеціанського бієнале мистецтва, ніхто вже не насміхається із митця-діджея, митця, який семплює сети та образи.
На виставці Регіни Желєзнякової можна побачити і дуже старі колажі, і зовсім свіжі, тому в якомусь сенсі це ретроспектива молодої художниці. Роботи не мають назв тому, що колажі виникають якраз тоді, коли слів вже не вистачає. Але є важлива співпраця: Регіна склала музику для відомого львівського перфоменсу Петра Старуха 1993 року чи для відео-робіт Сергія Якуніна, тим самим створивши монтаж не лише візуальний, але й звуковий. Ця виставка – це діалог як внутрішній так і зовнішній. Коли бракує слів авторка творить колажі, коли бракує образів – вона звертається до звуку.
Виставка створена у співпраці з проектом [розархівування] Центру міської історії. Це неформальні покази збірок та колекцій Міського медіаархіву, які покликані популяризувати та актуалізувати проблематику архівної спадщини серед громадськості. Заходи з цього циклу передбачають спільні перегляди і прослуховування візуальних, аудіо-візуальних, чи аудіо творів, які б у відмінній від академічності атмосфері вільних рефлексій і обговорення поєднували популярні формати та архівні-історичні збірки. Це вечори сине-музики чи фото-музики, перегляди фільмів, фото-презентації та інші події, які представлятимуть діалог сучасного і минулого.