Монтажі. Дебора Фоґель і нова легенда міста

Цей виставковий проект презентує естетичні концепції і творчість Дебори Фоґель (1900–1942) – письменниці, критикині й теоретикині мистецтв, постать якої сьогодні відкриваємо заново, а також її зв'язки з тими, хто практикував авангард у міжвоєнний період, передусім у тодішній Польщі, поміж іншими, це митці з Львівської групи "Артес", Краківської групи, окремі художники, серед яких Леон Хвістек і Владислав Стшеміньский. Контактуючи із Бруно Шульцом і Станіславом Віткевичем (Віткаци), Дебора Фоґель була невтомною поширювачкою нових концепцій мистецтва, шанованою в колах митців авторкою теорії монтажу і фотомонтажу, а також ініціаторкою радикальних спроб перенесення досвіду візуальних практик авангарду на мову літератури, які реалізовувала польською та мовою їдиш.

Окремим виміром виставки є сучасне місто, його гетерогенні простори та їх іконосфера, потрактовані як площина й досвід, що генерують модерністичну рефлексію над візуальним сприйняттям і пов’язану з ними практику монтажу, а також як сцена, на котрій розігруються вистави, напруга та конфлікти сучасності, що їх Фоґель і наближені до неї митці відслідковують, видобувають і зазначають.

Парадоксальним – до певної міри, периферійним – об’єктом показу є Львів, де жила Фоґель, простір її "приватної географії". Тут були створені найважливіші її праці. Саме тут вона здійснювала, як тоді говорили, матронат над "Артесом", у колі якого народилося одне з найоригінальніших явищ у львівському мистецтві того часу – фотоколаж і фотомонтаж. Саме звідси вона вирушала у подорожі до світових метрополій сучасності. І саме тут її було вбито під час акції ліквідації львівського гетто у серпні 1942 року.

Виставку заплановано як композицію місць, сцен і міст, з якими були пов’язані життя Дебори Фоґель та її творчий розвиток. План і форма виставки мають відповідати головним темам творчості й теоретичної думки Дебори Фоґель, передусім тому принципові, на котрому базується техніка монтажу – і літературного, й візуального. Ще однією точкою відліку стане концепція "постійної зміни форм" у мистецтві й у житті.

В експозиції виставки використано роботи художників, документи, артефакти та фотографії. Частину документальних матеріалів надав Міський медіаархів Центру міської історії в рамках співпраці з ініціатором та куратором виставки Андрієм Бояровим. Матеріали походять із фондів Державного архіву Львівської області та приватного архіву Наталії Отко. В свою чергу завдяки цій співпраці Медіаархів збагатився дотичними до теми знимками та документами з колекцій Віктора Гарбуза, Соні Енгстрьом, Анни та Влодка Костирків; документальним фільмом Войцеха Грабовського про групу "artes", а також записами творів Юзефа Коффлера, здійснені у Львівський музичній академії Остапом Мануляком.

Куратори: Андрій Бояров, Павел Політ та Кароліна Шиманяк

Представлені мисткині / митці: Саша Блондер, Еугеніуш Ванєк, Мєчислав Висоцький, Тадеуш Войцеховський, Євген Деслав, Ванда Діаманд, Вільям Кляйн, Катажина Кобро, Юзеф Коффлер, Фернан Лєже, Леопольд Левицький, Людвік Ліллє, Станіслав Осостовіч, Анджей Пронашко, Маргіт Райх-Сельска, Александер Рімер, Ромен Сельський, Вальтер Руттманн, Хенрик Стренг [Марек Влодарський], Владислав Стшеміньський, Станіслав Тейсейр, Людвік Тировіч, Отто Хан, Леон Хвістек, Єжи Яніш, Марія Ярема.