Biały Orzeł та інші. Фотографія

Permanent Vacation Андрія Боярова

Готелі, мотелі, хостели та наймані квартири, які є невід’ємною складовою всіх наших ділових, туристичних і творчих мандрів, зазвичай залишаються "за кадром" уваги, сфокусованої на нових зустрічах та враженнях. Ми оцінюємо їх суто в категорії "комфортно-некомфортно" і запам’ятовуємо тільки хіба щось дуже смішне чи дуже прикре. Натомість непомітне, пасивне, абстраговане "життя" цих стандартних помешкань, які дають нам прихисток під час транзиту "дім-чужина-дім", може стати цікавим експериментом "занурення" у паралельну реальність.

Що, власне, і зробив Андрій Бояров, якого зацікавила ідея показати кіно- та літературний потенціал приміщень, які стають тимчасовою домівкою поза домом. Пасивні свідки життя своїх тимчасових пожильців, вони старанно виконують покладену на них місію – забезпечити дах над головою та приватність. Часом їх затишок є захищенішим та стабільнішим за рідний дім, адже сюди не прийде й не задзвонить ні "свій", ні "чужий", тут ти – тимчасово вільний від усіх зв’язків зі світом... Але одночасно ти стаєш добровільним "заручником" майже кастанедівської "щілини між світами", де у комплекті до нейтральності простору додається багатовимірна нюансна атмосфера, тим щільніша, чим довший досвід гостювання самого помешкання. Власне її, атмосферу, й взявся зафіксувати Андрій Бояров.

Йому вдалось перетворити добірку непретензійних фрагментів найманих інтер’єрів, які траплялись йому впродовж мандрів Європою, у комплекті із неатракційними видами з вікна, у своєрідний сценарій історії без початку і кінця, яку так полюбляють розповідати кіночародії Дейвід Лінч та Джим Джармуш. Авторське трактування перетворило банальну реальність простору на медитативне споглядання "умовних декорацій", таких собі сюрреалістичних метафор та категорій, що здатні перетікати одна в одну, трансформуючись і взаємодоповнюючись, активізуючи уяву, досвід та навички того, хто дає собі труд "читати між рядками".

Суть цього проекту, як на мене, добре пояснює цитата з Бориса Гройса – одного з найвідоміших сучасних теоретиків мистецтва: "Якщо мистецтво розуміти як виробництво зображень, то воно дійсно майже повністю розчиняється у масовій художній продукції. Але концептуалізм сорокарічної давнини вже стикався з цією проблемою і знайшов вихід у тому, щоби перетворити мистецтво на рефлексію з приводу продукування зображень. Потрібно побудувати над цим масивом другий рівень – це і буде рівень професійного мистецтва. Воно не зникло, воно просто зайняло іншу нішу".

Історик мистецтва Наталія Космолінська