Форма збереження

Ґрати у своїй елементарній формі перехрещених ліній без декоративних особливостей виглядають грубо і брутально – вони викликають асоціації з небезпекою та ізоляцією. Прикрашання, застосування дорогих матеріалів, дизайн, пошук нових складніших способів втілення робить їх не тільки інструментом фізичного захисту, але й засобом для культивування власної ідентичності.

Для Танаса Никифорука первинна функція заґратувань втрачає власну вагу перед естетичною цінністю. Ретельне фотографування брам та кованих елементів львівських будинків для нього є формою збереження та запобігання їхній втраті через документацію образу.

На відміну від підходу Никифорука, фотографія Сергія Братковського є емоційною та рефлексивною. Серія його робіт, реалізована під іронічною назвою "Пусть всегда будет солнце, пусть всегда будет мама," – нібито викриває дволикість радянської реальності. Для автора ґрати-сонечка на вікнах та дверях стали образом культурної ізоляції, побудованої на обмані. Сонце, оформлене в металеві ґрати, закривало вікна будівель від проникнення туди правди, себто справжнього сонця.

Виставка "Форма збереження" є частиною проекту [розaрхівування] Міського медіаархіву, Публічної історії, який популяризує та актуалізує проблематику архівної спадщини серед громадськості, та використовує архівні матеріали в неакадемічних формах та форматах.

Над виставкою працювали:

• Олександр Маханець, координатор проекту "Міський медіаархів"
• Вікторія Панас, асистентка програм публічної історії

Консультанти:

• Богдан Шумилович, керівник проекту "Міський медіаархів"
• Ірина Мацевко, керівниця програм публічної історії

Інформаційний супровід: Мар’яна Мазурак

Зображення

Верхнє: Сергій Братковський / Міський медіаархів

Галерея: Ірина Середа