Осиротілі, знедолені, зітерті: житомирські євреї та німецько-радянська війна

Запрошуємо на лекцію Тобіаса Вальса, якою продовжуємо публічну серію "І буде місто…".

У Житомирі, одному із давніх центрів єврейської культури, збереглася чимала громада євреїв після Другої світової війни. Багато тих, хто опинились під німецькою окупацією, стали жертвами Голокосту. Однак в евакуації та в рядах Червоної армії вдалось вижити тисячам. Більшість з них повернулись у зруйнований Житомир: за переписом 1959 року євреї там складали 14 відсотків населення. Утім, це вже була не та громада, яка проживала в місті до війни. За лічені роки майже повністю зникли єврейські традиції, релігія та мова. Житомирські євреї перетворилися на секулярних російськомовних радянських громадян. 

У лекції дослідник проаналізує, як такий розрив став можливим. Вочевидь геноцид та війна зіграли ключову роль, але – як саме – це залишається відкритим питанням в літературі. У своєму дослідженні Тобіас Вальс зосереджується на переплетеннях трьох "груп досвідів", які разом охоплюють усе повоєнне єврейське населення: ті, хто вижили в окупації; ті, хто повернулися з евакуації; ті, хто служили в Червоній армії. За допомогою усної історії та архівних документів дослідник реконструює до 80 особистих біографій. 

Аргументація виходить зі трьох тезисів. По-перше, перші тижні війни були ключові, адже тікали від німців переважно молоді та інтегровані євреї. Старі та традиційні схилялися залишатися й загинули в Голокості. По-друге, сам досвід війни мав асимілюючий вплив на євреїв, зокрема по обидві сторони фронту. Під окупацією вони мусили себе "видавати" за неєвреїв, аби виживати. У тилу та в армії ізоляція та антисемітизм так само змушували євреїв русифікуватися. По-третє, асиміляція закріпилася після війни, коли євреї зіштовхнулися з повсюдним антисемітизмом як з боку населення, так і з боку радянського режиму.

Подія відбудеться українською мовою.

Previous

Next

Галерея: Оля Климук