Кіносемінар "Спортивний майданчик: поле битви чи простір для міфологізації?"

У програмі – перегляд стрічки "Діти слави" (реж. Крістіна Года, Угорщина, 2006), "Змова" (США, 1949 р., реж. Роберт Уайз).

Олімпійські Ігри 1956 року відбувалися у Мельбурні, однак, і туди дійшли відголоски анти-радянських заворушень в Угорщині. Танки придушили повстання за місяць до початку Олімпіади. Угорські ватерполісти ж вирішили, що поставити останню крапку у конфлікті повинні саме вони. Матч з вотерполу між збірними Угорщини та СРСР пам’ятатимуть як "Кров у басейні" - напруга між командами доходила до відкритих образ та ударів і символом гри стала розбита брова угорця Ервіна Задора, який лайкою спровокував радянського гравця Валентина Прокопова.

Режисерка Крістіна Года впевнена, що спорт – це війна без пострілів, тому намагалася протягнути через події у Будапешті та матч у Мельбурні нерозривну лінію національної і особистої непокори та потягу до свободи. Такий авторський погляд, звичайно, має право на існування. Хоча б як приклад неминучого привнесення у, на перший погляд, нейтральну модерну практику різноманітних додаткових значень, сенсів, наративів.

Кіносемінар відбувся в рамках супровідної програми до виставки "Спорт і Місто: Людина. Суспільство. Ідеологія".

Зображення

Верхнє: Фрагмент стрічки "Діти слави" (реж. Крістіна Года, Угорщина, 2006)