Просторовий устрій та практика вшанування пам’яті після Першої світової війни
Катаріна Габеркорн
Університету Андраші, Будапешт21.01.2016
Центр міської історії, Львів
Перша світова війна не була схожа на попередні, тож і вшановувати пам'ять про неї слід відповідно. До того ж, кількість загиблих солдат і так званих жертв війни перевищила будь-які мислимі масштаби. Громадський простір переламаний слідами цього явища у вигляді цвинтарів. До вашої уваги був запропонований аналіз на прикладах Буковини.
Цвинтарі і пам'ятники загиблим від масового насильства вважаються ознаками вияву певних наративів. Це – символи історії та історичної пам’яті. Місця спадщини та пам’ятники підтримують національні/політичні ідеї, поєднують у собі увагу та допомагають формувати солідарність серед цільової групи, на яку зорієнтовані такі місця та/або кому вони присвячені. До їх функцій належить не лише жалоба, а й адаптація офіційних мовних, символічних і культурних кодів. Пам’ятники, включаючи надгробки як основну їх форму, мають величезне значення, адже не лише показують, що слід берегти пам’ять на наступні покоління, а й відтворюють погляди тих, хто їх розробляв і створював у певний період часу. До того ж, вони пов'язані із різними наративами та політичними дискусіями. Їх місце у міському просторі та певні характеристики (розмір, огорожа, місце розташування) суттєво визначають потребу суспільства у вшануванні пам'яті.
Лекція відбулася англійською мовою із синхронним перекладом.
Лекція відбулася в межах серії подій на підтримку виставки "Велика війна 1914-... Індивідуальний та глобальний досвід".
Зображення
Верхнє: inflandersfields.be