Українське суспільство: вектори трансформації

Зміни соціального устрою країни та повсякденного життя її мешканців, що відбуваються упродовж останніх двадцяти п'яти років, проходять складно і суперечливо. Вони відображаються у свідомості населення через певні емоційні реакції, оцінки, думки та настрої щодо різноманітних суспільних явищ, процесів та інститутів. Соціологічні дослідження фіксують зміни у структурі доходів та стилів життя, довірі до державних інститутів, мапі цінностей, соціальній дистанції до різних етнічних груп, електоральних та політичних орієнтаціях, рівнях цинізму, авторитаризму та дистесу, розповсюдженні соціальних фобій, установках щодо геополітичного курсу тощо.

Українське суспільство, перебуваючи у стані стихійної пострадянської трансформації, постає суспільством з подвійною інституціональною системою, аномійною деморалізацією та соціальною незалученістю, "суспільством без довіри" з негативним соціальним капіталом та ідентичностями протиставлення. Про початок неодноразово декларованого транзиту можуть свідчити зміни в деяких інтегральних показниках соціально-психологічного стану населення, наприклад, індексах тривожності, дестабілізаційності протестного потенціалу, національної дистанції чи соціального самопочуття. Усі вони розроблені на основі даних моніторингу "Українське суспільство", який з 1992 року проводить Інститут соціології НАН України. Завдяки цим показникам можна виявити та зрозуміти основні тенденції розвитку українського суспільства упродовж останніх десятиліть та окреслити вектори його подальших трансформацій.

Подія є частиною лекційно-дискусійної програми "Трансформації у Східній Європі: 27 років опісля".