Нарис ризоматичної історії інтерактивного мистецтва
23 березня 2011 / 18.00
Інтерактивне мистецтво зароджується у 1950-60-х роках, коли західний світ переживає кардинальну суспільно-культурну трансформацію, а з ним змінюються естетичні парадигми. Мистецький твір дематеріалізувався, дестабілізувався, став аморфнішим, перетворився на дію та пройшов деформалізацію. Вийшовши за межі музеїв і галерей, твір почав входити в публічний простір і ставати частиною суспільного життя, не відрізняючись від інших явищ повсякденності. Три елементи – нематеріальність, подієвість, творча активність глядачів – стали основними для відокремленої течії мистецтва дії, з якого згодом виросло інтерактивне мистецтво.
З книжки Ришарда Клющинцького: "Інтерактивне мистецтво: Від мистецького твору-знаряддя до інтерактивної вистави".
Ришард Клющинський
професор університету в Лодзі, завідувач кафедри електронних засобів інформації на факультеті засобів інформації та аудіовізуальної культури, а також професор Академії мистецтв у Лодзі (відділ візуальної освіти) й Академії мистецтв у Познані (відділ мультимедійного зв`язку). Професор Ришард Клющинський досліджує проблеми інформаційного й мережевого суспільства, кіберкультури, мультимедійного мистецтва, сучасної теорії мистецтва, авангардного мистецтва й критики мистецтва. Автор книг: “Фільм – мистецтво другого Авангарду” (1990), “Авангард – теоретичні роздуми” (1997), “Картини на свободі: студії з історії медіамистецтва у Польщі” (1998), “Фільм – відео – мультимедіа: Мистецтво рухомої картинки в епоху електроніки”, (1999) “Інформаційне суспільство. Кіберкультура. Мистецтво мультимедіа” (2001), “Інтерактивне мистецтво: Від мистецького твору-знаряддя до інтерактивної вистави” (2010).
Відкритий Архів – цикл зустрічей з відомими представниками сучасного польського мистецтва: митцями, кураторами, критиками й теоретиками, започаткований Польським Інститутом у Києві 2006 року. У рамках "Відкритого Архіву" своїми думками ділилися Павел Альтгамер, Артур Жмієвський, проф. Ґжеґож Ковальський, Катажина Козира, Збіґнєв Лібера, Анда Роттенберг.
Статтю проф. Р. Клющинського можна прочитати в наступному номері київської "Критики".
Польський Інститут у Києві висловлює вдячність пані Ясі Пруденко за організаційну допомогу.
