Расова наука і націоналізм у країнах Східної Європи, 1890-1930 рр.: історія українців і євреїв
Софія Грачова
Гарвардський університет22 липня 2014
Центр міської історії, Львів
Сто років тому і вчені, і громадськість глибоко вірили, що люди поділяються на раси, які відрізняються одна від одної походженням, фізичними і (на думку деяких) розумовими здібностями. Антропологи проводили дослідження на живих людях і скелетах, щоб установити, які фізичні типи переважали серед певних груп населення; етнографи намагалися поєднати расові групи з мовою і звичаями; історики використовували антропологічні дані, щоб пролити світло на доісторичну епоху своїх народів. Від початку ХХ сторіччя і до Другої світової війни східноєвропейські єврейські та українські інтелектуали послуговувалися расовою наукою, щоб витворити національну самобутність і культурну ієрархію для підтримки конкретних політичних вимог.
Ця презентація була присвячена творам єврейських антропологів Самуеля Вайсенберґа (1867-1928) і Аркадія Елкінда (1869 -?) та їхніх українських колег Федора Вовка (1847-1918) та Івана Раковського (1874-1947), щоб показати, як вони формували й інтерпретували знання про фізичну різноманітність серед українців і євреїв та пропагували конкурентні націоналістичні ідеології.
Софія Грачова
закінчує аспірантуру за спеціальністю “історія” у Гарвардському університеті. Крім своєї дисертації на тему “Патології доброго виховання: євреї, здоров’я, раса й громадянство в Російській імперії та в СРСР (1830-1930 рр.),” дослідниця також цікавиться інтелектуальною та культурною історією, особливо історією медицини та етнографії у Східній Європі та за її межами. Її дослідження підтримували Меморіальний фонд єврейської культури та Інститут історії науки ім. Макса Планка.
Лекція вібулася в рамках V літньої школи з єврейської історії та багатоетнічного минулого Центрально-Східної Європи.