Наша не наша спадщина: як подолати відстань до радянського в сучасному академічному та публічному дискурсі

Радянська спадщина сьогодні постає як тягар, як небажаний і витіснений аспект минулого. Водночас, незважаючи на скидання радянських ідолів, очевидною є всюдисущість практик, що закорінені у періоді СРСР: від насильства і пропаганди до очікувань щодо соціальних функцій держави, від масового житла та публічних просторів міст до управління культурними інституціями. Тож як можна працювати із радянською спадщиною, яка є водночас такою близькою і такою чужою? Чи може така робота допомогти зрозуміти глобальні явища і вписати Україну у контекст світової історії - масової культури, модерністської архітектури, холодної війни, націобудування та імперських амбіцій у ХХ ст.? Що робити не лише з матеріальною, але і нематеріальною радянською спадщиною? І чи мають науковці і практики інструмент, що перетворить її з "токсичної загрози" на засіб критичного самопізнання?

Цією розмовою ми завершуємо серію публічних заходів у межах виставки "Фототектура модернізму".

Учасники:
Софія Дяк, директорка Центру міської історії
Богдан Шумилович, керівник Міського медіаархіву, дослідник Центру міської історії
Лілія Онищенко, очільниця Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради
Ольга Гончар, директорка Музею Територія Терору

Модераторка: Ірина Склокіна, дослідниця Центру міської історії

Зображення

Верхнє: Монумент Бійцям 1-ї Кінної Армії біля с. Олесько. Архітектор - Анатолій Консулов / Міський медіаархів

Галерея: Ірина Середа