Як пишатися місту? Відомі львів'яни, бренд міста та критичне осмислення минулого

Вшанування відомих мешканців, визнання їхніх досягнень і затребування їхньої слави для країни, регіону, міста чи села є поширеним явищем. Ми часто бачимо, як суспільства представляють своїх відомих синів, і дедалі частіше доньок, як своїх посланців: вони символізують славетну історичну традицію, транслюють ідеї успіху та визнання. Такі вшанування також свідчать про сучасні контексти і чуттєвості. На рівні міста відтак накладається багато шарів: від індивідуального, через регіональний і національний, до глобального. Вони йдуть разом, динамічно взаємодіють і впливають, але також суперечать, конфліктують один з одним і витісняють один одного.

У Львові, як і у багатьох інших містах, розгортаються і співдіють декілька національних наративів. З одного боку, бачимо, як деякі відомі львів'яни наголошують українську національну історію. Наприклад, Івана Франка ми зустрічаємо і у назві вулиці, у назві університету, музею і у пам'ятнику. З іншого боку, особливо протягом останніх десятиліть також спостерігаємо повільне і поступове, але помітне визнання людей, які жили у місті, але відіграли важливу роль у "неукраїнських" історіях: переважно поляки і євреї, але не тільки.

Міське – це також місце, де національне не лише артикулюється, але й накладається, де проявляється складність локального. Тому вшанування відомих людей у таких містах як Львів спонукає до перегляду і переосмислення історії, включення людей, які були незнані, забуті, заборонені або й стерті. Таким чином відбувається процес формування більш інклюзивного, розмаїтого та багатшого бачення минулого. Водночас, неможливо оминути болючих та складних питань, чому і як люди, яких ми вшановуємо, виїхали, яким був їхній досвід і їх пам'яті про місто? І це питання не тільки про минуле, але насамперед про сьогодення: як вшанування і використання колишніх львів'ян розповідає про нас як сучасних мешканців Львова?

Отже, дискусія "Як пишатися місту? Відомі львів'яни у брендуванні міста та критичному осмисленні минулого" стала моментом-рефлексією у програмі про визнаних правників, випускників Львівського університету та розмовою про виклики у використанні відомих людей з минулого для просування та промоції міста. Особливо у Львові, де історична спадщина, культурна сфера і туризм, і зовсім недавно, креативні індустрії, вважаються ключовими елементами для розвитку. Ми запросимо до розмови історика, юриста, культуролога і представника міста, щоб поміркувати про зв’язки та балансування брендингу і комерційне використання з критичними осмисленням минулого. Нашими запитаннями були: Як не лише просувати історії успіху, але й відважитись піднімати болісні і замовчувані теми? Чи може це допомогти сформувати більш зрілий, глибокий і чутливий стосунок до спадщини та адекватне її використання задля теперішнього?

Учасники:
Проф. Філіп Сендс, Університетський коледж Лондона
др. Ірина Старовойт, Український католицький університет
Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова
проф. Норман Дейвіс, Університетський коледж Лондона / Оксфордський університет
Модеруватиме розмову др. Софія Дяк, Центр міської історії.

Дискусія відбулась англійською мовою з синхронним перекладом.

Ця дискусія проходила в рамках міжнародного семінару "Ідеї (без) місця: концепції та практики прав і правосуддя у Східній Європі", який виник під впливом останніх досліджень і публікацій про двох мислителів правової думки Рафала Лемкіна і Герша Лаутерпахта, обидвоє з яких пов’язані з містом Лємберґ/Львув/Львів. Разом з мистецьким перформансом "Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла" він складає програму "Права, правосуддя і пам’яті міста", який поєднує формат наукових досліджень, мистецтва і вшанування. Ця програма віддає шану видатним юристам-міжнародникам, пов'язаним із містом Львовом, розширюючи обізнаність про історію міста та географію його пам'ятей у світі.

Зображення

Галерея: Ірина Середа