Narrow Reels, Wide Eyes

"Narrow reels, wide eyes" — серія розмов та кінопоказів про кіноаматорство у п’яти пост-радянських країнах – Литві, Латвії, Естонії, Україні і Росії, організована Meno Avilys (Вільнюс, Литва). До спеціальної програми увійшло п'ять фільмів з колекції Міського медіаархіву Центру міської історії, а також 4 червня о 16.00 відбудеться розмова про досвід львівських кіноаматорів за участі керівника медіаархіву Олександра Маханця.

У Радянському Союзі кіноаматорство пропагувалася і підтримувалася державними установами, адже вважалася організованим дозвіллям та "народним мистецтвом". На відміну від багатьох західних країн, де активна культура аматорського кінематографу сформувалася у 1930-х роках, створення аматорського кіно стало характерною рисою радянського повсякдення аж у 1950-х. Становлення кіноаматорства збіглося з кінцем сталінізму і відносною лібералізацією публічного простору унаслідок хрущовської відлиги. Розвиток масштабного аматорського кінематографу також зумовлювався наявними технологіями. Із винаходом доступніших 8-ми і 16-ти міліметрових камер фіксування щоденного життя і кінематографічні експерименти ставали дедалі популярнішими.

Система аматорських кіностудій, яка існувала у Радянському Союзі до початку 1990-х, дала початок численній спільноті кіноаматорів, які мали масу причин не полишати цього заняття: від бажання фіксувати приватне життя до експериментальних кіноспроб. Цікаво, що жодної централізованої державної установи, яка б контролювала витвори аматорських кіноклубів, не було. Відтак, державна ідеологія і цензура рідко перешкоджали кінематографістам-любителям. Особливо це було помітно у країнах Балтії та на кінофестивалях, які там проводилися. Їхні програми заохочували креативні експерименти і пошук виразних мистецьких проявів.

КІНОПРОГРАМА / www.sinemateka.lt

• Олександр Маханець: Знімати кіно, жити життя. Ця еклектична програма включає п'ять фільмів, які були частиною незалежних приватних практик кіноаматорства в пізньорадянському Львові. Для кожного з авторів знімання кіно було частиною життя, способом проявити себе та спілкуватись з близькими друзями. Вони наївні і зрозумілі, без намагання здивувати глядача, з визначальними щирістю, ентузіазмом та свободою творчості, які такі звичні для аматорів. Фільми походять з колекцій Міського медіаархіву Центру міської історії.
• Марія Виноградова: Кіновиробництво для любителів: наново відкриваємо радянську культуру любительського кіно
• Інесе Струпуле: Любительське кіно у Латвійській РСР: колюча соціальна сатира і кінематографічні експерименти
• Артурас Барисас: Очевидне неймовірне

Кінопокази будуть відбуватися мовою оригіналу з англійськими субтитрами.

РОЗМОВИ

• 12 травня 19:00 Марія Віноградова. Щоб знімати, потрібно любити: наново відкриваємо радянську культуру аматорського кіно
• 21 травня 16:00 Інесе Струпуле. Політичні, суспільні і культурні смисли радянського латвійського аматорського кіно (1955–1991)
• 28 травня 16:00 Лііс Йохвік. Щасливої дороги. Радянські естонські домашні відео і аматорського кіно про мандри
• 4 червня 16:00 Олександр Маханець. Кіноаматорство у радянському Львові: індивідуальні практики

Усі розмови відбуватимуться англійською мовою.

Зображення

Верхнє: кадр "Chronicles of Izhor-Film" by People’s Film Studio of Izhora Factories (1987)