Експерименти з кіноапаратом і культура "зроби сам" у другій половині ХХ століття

Запрошуємо на лекцію Олександра Маханця, що продовжує публічну серію "І буде місто…".

Культура "зроби сам", яку також сьогодні називають DIY (do-it-yourself), була масовим явищем у Радянському Союзі. Ключовою передумовою цього факту вважається дефіцит споживчих товарів та недосконалість моделі загальної планової економіки. Це впливало на широку підтримку практик "зроби сам" на офіційному політичному рівні. Однак DIY було не лише способом задовольнити брак певних речей, але й стало тактикою для творчої реалізації та самовираження. Ця лекція об'єднає кілька історій про експерименти з кіно та познайомить із практиками "зроби сам" у Маріуполі, Винниках та Львові у 1950-х -1970-х роках.

Для мешканців міст у радянській Україні у 1950-х роках кіно було доступним перш за все у формі кінотеатрів, які були на той момент чи не центральними місцями розваг і пропаганди. Тобто пересічній людині у кіно виділялася пасивна роль глядача. Водночас сама технологія кіно була достатньо простою і зрозумілою, тим більше зважаючи на рівень технічної освіченості серед населення внаслідок індустріалізації. Це й підштовхувало деяких ентузіастів займати активну роль в стосунку до улюбленої розваги – ставати творцями та користувачами кіно. Коли знання, бажання і ідеї були, а матеріальної бази не було, то в першу чергу доводилося самостійно майструвати апарати та інше обладнання.

Одним із героїв лекції буде Георгій Котельников з Маріуполя, який у 1950-х роках, ще до появи в Радянській Україні перших аматорських кінокамер, створив власний пристрій для зйомки та показу фактично повноцінних фільмів на 35-міліметрову фотоплівку завдовжки 1.6 метра. Не менш цікавим є практика Ореста Бачмаги, художника та кіноаматора з Винник, який у своєму житті послідовно дотримувався принципу робити речі, якими він користується, власноруч, починаючи від будинку, де він жив, і велосипедів, на яких їздив, до кінокамери і кінопроєкторів.

Ці та інші подібні приклади розширюють наше уявлення про кіно, як закриту технологію та жорстку інституційну ієрархію. Вони виявляють специфічну особливість медіа – гнучкість та піддатливість до опанування, які сприяли появі неочікуваних експериментів та творчих практик.

Зображення

Верхнє: З архіву Олександра Маханця  // Вкладка до журналу "Юний технік" (номер ідентифікувати не вдалося)

Галерея: Марія Вараницька