Мультикультурність, багатоголосся, мовчання. "Інший" міжвоєнного Львова в літературі
Проф. Катажина Котиньска
Інститут славістики Польської Академії Наук, Варшава12.7. 2016
Ресторан "Ратуша" (площа Ринок, 1), Львів
Мультикультурність міжвоєнного Львова є красивим і охоче мальованим образом. Перевіримо, як це питання виглядає в літературі міжвоєнного періоду і перших років післявоєнного, як польської, так і української. Яке місце в місті польських авторів займають українці, де в текстах українських авторів є поляки, як одні і другі бачать євреїв? Чи герої повістей і оповідань, які походять з різних етнічних груп, ідилічно співіснують чи себе взаємно ледь толерують, а може, навіть перебувають в ворожій ізоляції?
Друга світова війна принесла черговий, після 1918 року, катастрофічний перелом для львівської мультикультурності. Одним з його елементів є зміна населення міста, до якої призвели "репатріації', вивезення, Голокост, прибуття до міста нових мешканців. Перервана пам’ять, вимушене відокремлення від "малої батьківщини" призвели до того, що в творах чисельних еміграційних авторів і польських "репатріантів" зміцнюється образ Львова – мультикультурної ідилії.
В той же час в пролозі до воєнної катастрофи була міжвоєнна ізоляція різних спільнот, відокремлене існування, паралельне, повне стереотипів. На додаток, в стосунку до євреїв – означене антисемітизмом, який тоді переважно сприймався як природній, не вартим уваги елемент образу світу. Після Голокосту цей анисемітизм на рівні рефлексу переходить на декілька десятиліть в майже повне овчання, з яким стараємося впоратися тільки тепер.
"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).
Зображення
Галерея: Ірина Середа