Єврейська громада в просторі імперського міста: Харків у 1859-1923 роках

Запрошуємо на лекцію Артема Харченка про єврейські громади у Харкові, що продовжує публічну серію "І буде місто…".

28 квітня 1915 року подружжя Гоухбергів – Соломон та Ревекка – звернулося до Харківського губернатора з проханням про дозвіл на проживання в місті, з метою скласти іспити на звання лікаря. Лист до губернської канцелярії був звичною процедурою для кожного, хто сповідував юдаїзм в Російській імперії і мав бажання потрапити за Смугу осілості – кордон, прокладений наприкінці XVIII століття. 

Історія про те, як формувалися єврейські громади у містах поза Смугою осілості, є важливою складовою міграційних рухів, процесу урбанізації, формування багатокультурних міських просторів другої половини XIX – першої чверті XX століття. Харків із перевагами великого міста, став важливим осередком на шляху багатьох євреїв, які опинились поза Смугою. Євреї Харкова стали співтворцями у формуванні модерного міста, тривалий час були однією з найчисельніших його спільнот. 

Лекція розгортатиметься навколо історій "знизу" і дозволить побачити харківських євреїв не лише у вишуканих крамницях, лікарнях чи юридичних установах, а й опинитися у їх пошуках на місцевих ринках та у поліцейських відділеннях. Імперська політика повсякчас вимагала від єврейського підданого асиміляції. Але всупереч її тиску "прихована громада" зберігала себе і напередодні фіналу імперії. Спробуємо також разом поміркувати про те, чи варто ставити крапку у цій історії у 1917 році.

Зображення

Верхнє: приміщення Талмуд Тора / фото Євгена Шнайдера / Мій Штетл