Місто як поле жіночої громадської активності: українські досвіди

Запрошуємо на лекцію Іванни Черчович, що продовжує серію лекцій про урбаністичні досвіди Львова "І буде місто…".

У ХІХ столітті місто як найбільш очевидне втілення публічної сфери, за замовчуванням видавалося чоловічим. Асоційоване з конкуренцією, ринком праці, щоденною необхідністю виборювати собі "завтра", в патріархальному суспільстві міське життя дуже дисонувало з традиційними уявленнями про домашній жіночий світ. З середини століття зі щоразу активнішою появою практик жіночої самоорганізації ментальна мапа міських учасників почала змінюватися.

У цій лекції Іванна Черчович говоритиме про громадську активність жінок з українського середнього класу у місті у другій половині ХІХ — на початку ХХ століття, та про те, як вони в спосіб свого громадського (читай національного) служіння досвідчували соціальну владу. Дослідниця простежить, як жіночі організації (будучи здебільшого доброчинними чи харитативними) доклалися до розвитку культури громадського фандрейзингу, якою була і якою задумувалася бути жіноча участь у формуванні української міської ідентичності. Лекторка погляне на місто як можливість для активного поза приватного життя для жінок, як спосіб емансипуватися якщо не завжди за змістом, то за формою.

Case-study цієї лекції послужить приклад Ольги Барвінської (в заміжжі Бачинської), доньки українського посла до Галицького сейму і Рейхсрату у Відні Олександра Барвінського, а також досвід жіночої частини її родини — мачухи Євгенії Барвінської, тітки Герміни Шухевич, кузени Дарії Шухевич-Старосольської — засновниць чи активних учасниць перших українських жіночих організацій у місті ("Клубу Русинок", "Кружка українських дівчат", жіночої кооперативи "Труд" "Жіночої громади", "Товариство опіки над служницями і робітницями" тощо).  Джерельною базою дослідження стане приватне листування родини, збережене у фонді 11 відділу рукописів Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника; спогади, мемуари та творча спадщина представниць тогочасного жіночого руху (Наталі Кобринської, Уляни Кравченко, Михайлини Рошкевич, Осипи Бобикевич-Нижанківської, Костянтини Малицької, Олени Залізняк, Ольги Дучимінської та ін.); а також українська преса різних ідейних спрямувань та аудиторій ("Мета", "Жіноче діло", "Руслан", "Діло", "Галичанин", "Народ" тощо).

Зображення

Верхнє: Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника.

Галерея: Оля Климук