Окупації воєнного часу в Європі (XX-XX століття). Соціально-історичні перспективи

7-8.11.2024

CERCEC, Париж

Російська окупація української території з 2014 року привернула гостру увагу до питань досвіду та наслідків окупації в Європі у 20-му столітті, адже вони посідають центральне місце в національних культурах пам'яті, водночас породжуючи полеміку та конфлікти, які, власне, досі не вирішені, хоча нерідко загострюються завдяки великій кількості історичних досліджень, що вивчають усі нюанси та "сірі плями" цього складного минулого. За рамками окремих кейс-стадіс нам бракує чіткого розуміння специфіки сучасних окупацій, а саме того, як люди їх переживають та у який спосіб вони трансформують соціальні, економічні та політичні відносини.

Що відбувається, коли територія "фактично перебуває під владою ворожої армії" під час триваючого міжнародного військового конфлікту, коли влада розділена між "законною владою" та її "фактичним" втіленням військовим супротивником цієї влади, як це визначено Гаазькою та Женевською конвенціями?

Значна частина дискурсу та очікувань щодо цього питання продовжує формуватися під впливом виниклого після 1945 року диптиху "колаборації" та "опору" як двох емблематичних відповідей на ворожу окупацію і, відповідно, як мірила всієї суспільної поведінки в умовах окупації. Обидва терміни набули не лише політичного, але й морального значення, ставши основою європейської повоєнної пам'яті та міфотворчості. Обидва пов'язані з очікуваннями правової відповідальності/визнання. Ця основа настільки вкоренилася в європейській пам'яті та політичній культурі, що здається природною, хоча насправді вона є редуктивною та історично зумовленою. Це питання також значною мірою ігнорує динамічні та мінливі аспекти окупації, які визначаються такою ж невизначеністю та ризиком, як і сам досвід війни. Отже, ця основа має обмежену цінність як орієнтир для емпіричних досліджень та як концептуальна рамка для розуміння складності соціального досвіду окупації у воєнний час. Історичні дослідження висвітлили багато з цих аспектів, звертаючись до "уважності", "сірих зон", форм "пасивного опору" і "співпраці", але не змогли запропонувати альтернативну концептуальну основу для розуміння цього фундаментального досвіду сучасних європейських суспільств.

Мета цієї міжнародної конференції — розглянути шляхи дослідження та концептуалізації соціального досвіду окупації за межами цих основ періоду після 1945 року шляхом міждисциплінарної дискусії між істориками, соціологами та іншими соціальними науковцями, які вивчають сучасні європейські суспільства, в рамках порівняльної розмови, що охоплює різні види окупації в усіх регіонах Європи під час різних конфліктів. Ми прагнемо пролити світло на структурні умови, динаміку змін, соціальних акторів і режими, а також на пережитий досвід окупації воєнного часу як соціального явища. Ми заохочуємо подавати заявки, які стосуються концептуальних і методологічних викликів наукових досліджень минулих і теперішніх ситуацій воєнної окупації.

Ми визначаємо окупації воєнного часу як соціальні ситуації, коли воююча сторона встановлює владу над територією та населенням країни, з якою вона перебуває в стані активної війни. Ці ситуації також характеризуються домінуванням військових акторів і цілей, наявністю насильства, високим рівнем невлаштованості, а також невизначеністю щодо майбутніх результатів, спричиненою війною.

До розгляду пропонуються наступні теми:

Соціальні актори: як ідентифікувати та позначити різноманіття державних і недержавних акторів, залучених на різних рівнях — від мікросоціального до міжнародного? Державні актори включають різних представників щонайменше двох держав, які претендують на легітимну владу над територією і населенням; ними можуть бути місцеві або центральні актори, які перебувають або не перебувають на окупованій території, а також військові, поліцейські або цивільні, з іноді конкуруючими планами дій. До недержавних акторів належать цивільні особи, які займають різні позиції щодо органів державної влади, а також напівдержавні актори, групи бойовиків з автономною аджендою, злочинні угруповання... Всі ці актори змушені перевизначати свої соціальні ідентичності та позиції, свої взаємодії, практики, мову, цінності з різними ресурсами та обмеженнями. Як ми можемо проаналізувати різні ступені їхньої автономії? Як зрозуміти "окупантів" і "окупованих" як нові соціальні ідентичності та категорії, відносини між якими визначаються радикальним дисбалансом влади, що змінює відчуття приналежності та колективні ідентичності?

Темпоральність і пережитий досвід: як обставини вторгнення чи відступу окупаційних військ і тривалість окупації впливають на переживання цих подій цивільним населенням? Як трансформується час повсякденного життя? Як війна залишається присутньою; як бомбардування, військові операції та переселення формують його? Як артикулюються виняткова темпоральність окупації та буденність звичайного життя? Як переосмислюються часові горизонти дій і майбутні очікування? Наскільки окупація є трансформаційним досвідом? Наскільки довоєнні траєкторії є передбачуваними або ж непередбачуваними, а також які довоєнні диспозиції та ресурси є корисними або ні? Багато європейських регіонів пережили численні воєнні окупації протягом 20-го та 21-го століть, а деякі з них були неодноразово окуповані та звільнені під час одного й того ж конфлікту, отож як минулий досвід у такому разі формує той, що досліджується зараз?

Простір: воєнна окупація супроводжується просторовою роздробленістю та перерозподілом, оскільки довоєнні кордони набувають нового значення, не зникаючи при цьому, а окупована територія заново визначається її положенням щодо лінії фронту. Переміщення людей і товарів ускладнюється, оскільки окупанти обмежують і перенаправляють їх для забезпечення власних безпекових та економічних потреб, у тому числі шляхом евакуації та депортації. Відстань до лінії зіткнення, територіальна близькість або інтеграція на території держави-окупанта, природне середовище, комунікаційна і транспортна інфраструктура, сільська чи міська місцевість — це лише деякі з багатьох факторів, які просторово визначають різні режими та ситуації окупації.

Конкуруючі соціальні порядки та норми: як воюючі держави адаптують своє законодавство щодо умов окупації? Як переосмислюються юрисдикції? Як державні актори використовують на різних рівнях законодавство та нормативні акти для обмеження автономії населення, заохочення чи примусу до лояльності, служіння інтересам держави та армії? Як виконується правозастосування і як оцінюється поведінка в умовах окупації під час самої війни? Як люди в окупації розуміють і обговорюють раптові зміни в регулюванні? Як ці зміни пов'язані з переглядом соціальних норм? Як соціальні норми виконуються чи не виконуються в умовах невизначеності? Як конкуренція між несумісними політичними порядками в умовах невизначеності формує досвід соціального порядку? Як екстраординарність ситуації використовується різними державними акторами для експериментів з політикою? Як, чому і коли окуповані території стають "лабораторіями" нових політик і порядків?

Економічні виміри: знищення власності; відсутність частини населення; правова невизначеність щодо прав власності та вартості товарів; державна політика, яка спрямована на експлуатацію економічних ресурсів окупованої території задля ведення війни, при цьому використовуючи їх редистрибуцію для отримання грошової винагороди та реталіацї, — це деякі з питань, що характеризують окупацію у воєнний час. Як розгортаються економічні конфлікти в таких ситуаціях? Як переосмислюються соціальні та економічні ієрархії та мережі? Як окупаційна влада артикулює свої цілі економічної експлуатації та здобуття лояльності? Як населення орієнтується в цій політизації економічного виживання через трансформовані практики, відносини, стратегії?

Війни: як ми концептуалізуємо множинність насильницьких конфліктів різного масштабу, за участі різних акторів і з різними цілями, що характеризують багато ситуацій окупації? Як в умовах окупації розгортаються політичні, соціальні, економічні конфлікти, вкорінені чи ні в довоєнних конфліктах і політичних рухах? Як проаналізувати їхню автономну динаміку і логіку, а також їхню взаємодію один з одним і з "війною"? Як оновлене і соціальне розуміння окупації допомагає нам переглянути вживання таких понять, як "громадянські війни", "міжусобні війни"?

Масове насильство, воєнні злочини та злочини проти людства: окупація у воєнний час пов'язана з широкомасштабним насильством проти цивільного населення. Наприклад, мародерство, зґвалтування і насильство, що здійснюється з метою "безпеки", включаючи свавільні затримання, викрадення, тортури і колективні репресії, є не тільки поширеними, але й так чи інакше "злочинами окупації", насильством проти цивільного населення, безпосередньо пов'язаним зі специфічною ситуацією військової окупації. Якими є ці зв'язки? Як динаміка військової окупації породжує насильницькі ситуації? Як окупаційна влада намагається стримувати або експлуатувати їх? Чи існують за межами цього "звичайного" окупаційного насильства специфічні ситуації, логіка і динаміка, які пояснюють, як окупація стає простором масового насильства і геноциду?

Ми заохочуємо подавати доповіді (максимум 700 слів) усіх суспільствознавців, включно з істориками, про будь-яку військову окупацію у XX-XXI столітті в Європі. Під час конференції відбудеться робітня на півдня, спеціально присвячена міждисциплінарному обговоренню джерел та методів; у заявках слід також посилатися на них.

Усі заявки слід надіслати до 3 травня 2024 року на електронну адресу: [email protected].

Робочою мовою конференції буде англійська. Заявки можна надсилати більшістю європейських мов, включаючи українську, для участі в конференції не вимагається вільне володіння англійською мовою, однак вітається її правильне розуміння. Організатори можуть допомогти учасникам/цям зі слабкими знаннями англійської мови, які зі свого боку мають під час конференції вагомі наукові пропозиції.

Конференція відбудеться 7-8 листопада 2024 року в Парижі. Організатори намагатимуться покрити всі витрати для учасників/ць, які не фінансуються їхніми рідними інституціями. Витрати для всіх українських учасників (які наразі перебувають в Україні або переміщені за кордон) будуть повністю покриті.

Ця конференція є частиною заходів, що проводяться дослідницькою мережею "Війна і суспільство в Центральній і Східній Європі (XX – XXI століття)" (EURETES, EHESS - MESR), що об'єднує CERCEC-EHESS, Карлів університет у Празі та Центр міської історії у Львові. Проєкт підтримується Osteuropa Network фонду Макса Вебера, Німецьким історичним інститутом у Парижі та Центром Марка Блоха (Берлін).

Науковий комітет:

Ксав'є Бугарель (EHESS)
Лоран Гайєр (CERI-Sciences Po Paris)
Франциска Екслер (Вільний університет Берліна - Кембридж)
Ота Конрад (Карлів університет, Прага)
Лукаш Кшижановський (Варшавський університет)
Софі Ламброскіні (Центр Марка Блоха)
Анн Ле Уеру (Університет Париж Нантер)
Сільвія Серрано (Університет Сорбонна)
Ірина Склокіна (Центр міської історії, Львів)
Юлія Скубицька (Принстонський університет)
Ісмі Теймс (Інститут питань війни, Голокосту та геноциду (NIOD), Утрехтський університет)
Юрген Фінґер (Німецький історичний інститут в Парижі)
Маша Церович (CERCEC-EHESS)
Юлія Шукан (Університет Париж X Нантер)