Українські та єврейські художні та архітектурні середовища: Lwów/Lemberg/Львів від Ausgleich до Голокосту

Час між "Австро-угорським компромісом" (Ausgleich) та Голокостом (1867–1939/41) позначений швидкою модернізацією Галичини і особливо її метрополії – Львова. Громадяни Австро-Угорської імперії, а згодом Другої Речі Посполитої прямували розмаїттям шляхів від замкнених традиційних спільноaт до сучасного інтегрованого суспільства. Нелегкі політичні та культурні умови породили труднощі для кожної групи і найбільше для творчих особистостей – митців.

У центрі конференції – митці й архітектори, які ототожнювали себе чи вважалися українцями та євреями, і, отже, представляли дві найбільші недомінантні групи Львова перед Другою світовою війною. Їхня модерна ідентичність формувалася під впливом польської домінації у місті, погоджуючись з нею або опираючись їй, та – від останньої третини ХІХ сторіччя – у контексті польського національного відродження. Українських та єврейських митців переслідували стереотипи: жодні не мали "національного мистецтва", перші вважалися природженими будівниками й митцями хоча й сільського походження, останні були "народом без мистецтва", "замкненим у гетто впродовж сторіч". Деякі митці робили життєвий вибір – приймали стереотипи чи опиралися їм. Інші митці відповідали на виклик суцільною модернізацією, яка знаходила свій шлях через еволюцію, "відродження", чи революцію. Те, як митці творили свої роботи, своє "Я" та приналежність до групи у цьому мінливому світі й особливому міському середовищі, і є тематикою конференції.

Під час конференції були представлені дослідження, присвячені мистецьким професійним стратегіям у надзвичайно плідних українських і єврейських спільнотах митців та архітекторів. Було оголошено доповіді, які висвітлюють шляхи, якими митці й архітектори маніфестували свою приналежність до різних груп, як самовизначення впливало на їхню роботу та суспільне становище, як взаємодія між митцями у багатоетнічному міському середовищі вплинула на ідеї й концепції мистецтва та його роль у суспільстві. Окрім того, було обговорено, як суспільне становище й сприйняття митців та архітекторів різнилося в різних етнічних спільнотах, і як вони мінялися з часом. Хоча індивідуальні доповіді могли зосереджуватися тільки на мистецькому житті й архітектурній практиці у межах однієї спільноти – української чи єврейської, – наша ціль полягала у тому, щоб запропонувати порівняльну перспективу через спільне обговорення дискурсів і стратегій цих двох груп.

Доповіді були спрямовані на три теми: творення й соціалізація мистецтва; збереження, творення й перетворення зв’язків з етнічно-релігійними групами; формування культурних еліт у недомінантних групах. Також були представлені доповіді на тему взаємодії між міським середовищем та мистецькими групами. Особливий акцент ми ставили на доповіді про роль Львова, а також про сприйняття міста у творах українських і єврейських митців та архітекторів.

Мета конференції – обговорити широке коло питань щодо творчих особистостей і груп, включаючи, але не обмежуючись до наступних тем:

1. Емансипація й освіта: митці, архітектори, інженери.
2. Професійна діяльність та кар’єра особистості: графіка, живопис, скульптура, фотографія, декоративне мистецтво, архітектура й будівництво; синтез мистецтв; релігійне й світське мистецтво; поховальне мистецтво.
3. Архітектурна присутність і видимість у міському ландшафті: представництво меншості у сучасному місті; вихід за межі традиційного середовища та його збереження.
4. Освіта у традиційному мистецтві й промислах. Реакція особистостей і груп на обмеження numerus clausus.
5. Визначення й творення спадщини: документування, збереження та пропаганда пам’яток.
6. Художньо-професійне середовище недомінантної групи: профспілки; асоціації; виставки; конкурси; мистецтвознавство; преса.
7. Доброчинність спільноти: добробут й соціальна опіка, від сиротинців до академічних будинків і курортів.
8. Колекціонування й меценатство. Приватні колекціонери. Єврейський музей та Національний український музей. Бібліотеки.
9. Кола ідентичності: місцева, імперська, національна й універсальна ідентичність. Лояльність і націоналізм у мистецтві.
10. Стосунки з "іншими": наставництво, співпраця, співчуття, конкуренція і відмежування.
11. Упередження в мистецтві, архітектурі й не тільки: антисемітизм, етнічно-релігійна дискримінація.
12. Творення "національних стилів": визначення єврейського й українського мистецтва та архітектури.
13. Українські митці й архітектори під час воєн і окупацій: Перша та Друга світові війни.
14. Доля єврейських митців і їхніх творів під час Голокосту.
15. Пост-Львів/Lemberg/Lwów та його історії: митці й архітектори поза Львовом.

Робочі мови конференції: англійська й українська (синхронний переклад).

Організатори:

• Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів, Україна)
• Центр єврейського мистецтва, Єврейський університет в Єрусалимі (Єрусалим, Ізраїль)
• Польський інститут світового мистецтва (Варшава, Польща)
• Центр Леоніда Невзліна для вивчення російського і східноєвропейського єврейства (Єрусалим, Ізраїль)
• Ініціатива "Українсько-єврейська зустріч" (Торонто, Канада)

За підтримки: 

• Асоціація "Єврейська Галичина і Буковина"
• Вільям Л. Гросс, колекціонер (Тель-Авів, Ізраїль)
• Євроазійський єврейський конгрес
• Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові
  
  • 

  •