Пам’ять, поминання та забуття. Могили та пам’ятники полеглих солдатів у радянській Україні

Це дослідження присвячене практикам створення та відвідування місць вшанування полеглих у Другій світовій війні солдатів в Україні сталінської епохи. Такі місця, як-от могили та пам’ятники, у радянський час представлялися як священні простори, де спільнота живих виявляла свою вдячність померлим, що пожертвували свої життя задля інших. Однак, уважніше вивчення архівних джерел показує, що створення і відвідування цвинтарів і пам’ятників було також включене у владні стратегії, інструменталізувалося різними акторами у різних цілях. Партійні органи, професійні архітектори, а також родичі і побратими померлих брали участь у цьому процесі, а проте величезна більшість поховань солдатів лишилася без догляду і вшанування, та швидко нищилася плином часу. Ідеологічні та практичні (повсякденні) потреби ішли поряд, ставлячи поховання і пам’ятники у контекст повоєнної відбудови символічної та матеріальної тканини міст і мрій про краще майбутнє за соціалізму. Це дослідження – спроба роздумів над тим, якими були практики відвідання та вшанування, який емоційний режим творився навколо меморіальних місць, та як матеріальна реальність останків загиблих була вплетена у творення повоєнного порядку.

Семінар відбувається у форматі робітні, на який запрошені дослідники для обговорення наукових проектів, досліджень, які знаходяться на різних етапах розробки, а також завершених досліджень, які готуються до друку.

Семінар не є відкритим для широкої громадськості. До участі запрошені колеги історики, соціологи, культурологи та представники інших гуманітарних напрямків, які мали бажання поділитися своїми дослідженням, досвідом, а також взяти участь в обговоренні проектів, запрезентованих на семінарі.