Між історією та антропологією. Метод і практики для вивчення східноєвропейської локальної пам'яті

Співвідношення між історією та антропологією – це предмет тривалих академічних дебатів. Точно так само, упродовж багатьох десятиріч історики ставилися до пам'яті (і як джерела, і як теми) і до впливу досліджень пам'яті на історіографію. У своїй презентації дослідниця розглянула сучасні проблеми цих "проміжних" міждисциплінарних досліджень крізь тріаду історії, антропології і пам'яті. На прикладі галицького міста Снятин (у сучасній Україні) Ольга Лінкевич досліджує пам'ять про повсякденне життя, які мешканці міста створювали впродовж багатьох років, починаючи від міжвоєнного періоду. Вони відтворювали соціальне життя цього міста в мемуарах, "історичних замальовках" і генеалогіях. Порівняно нова популярність соціальних медіа принесла пам'ять про Снятин в Інтернет-середовище, де актори дослідження обмінюються фотографіями та інформацією, створюючи та відтворюючи історичні наративи про своє місто. Що відкриває цей новий жанр пам'яті для дослідницького методу? Чи він стимулює вчених вийти за дисциплінарні межі або, радше, нагадує нам про відмінності й розрізнені традиції історії та антропології?