Хто кого? Проблеми в розпізнаванні вбивць та жертв в Україні напередодні і під час Другої світової війни
Джон-Пол Химка
Університет Альберти, Едмонтон19.10.2017, 18:30
Центр міської історії, Львів
Несподіваний напад нацистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 р. поклав початок виру насильства. Радянська влада не спромоглася організувати евакуацію ув’язнених, тому просто їх вбила, тисячами. А коли влітку 1941 р. німці увійшли до Львова і багатьох інших міст і містечок, то виявили у тюрмах та імпровізованих масових захороненнях тіла тисяч жертв. У повітрі стояв сморід від трупів, що розкладалися на літній спеці. Ця апокаліптична атмосфера стала благодатним ґрунтом для розгортання насилля, спрямованого проти євреїв. Крім інспірованих німцями погромів, відбулися масові розстріли євреїв і комуністів, здійснені в основному німецькою СС.
Події розгорталися так стрімко, що іноді дуже складно з’ясувати, хто ж кого вбивав. Плутанина почалася вже літом 1941 р. і триває до нині. Наприклад, у липні 1941 р. в одному селі недалеко Дрогобича урочисто хоронили, як українських героїв катованих енкаведистами, п'ятнадцять євреїв страчених німецькою Поліцією Безпеки (Sicherheitspolizei). А в 2011–2012 рр. масові захоронення знайшли на території тюрми у Володимирі-Волинському. Досі відкритим залишається питання щодо того, чиї рештки там виявили: розстріляних у 1940–1941 рр. жертв НКВС чи євреїв, яких убили німці в 1942–1943 рр. Крім реальних помилок, плутанину поглиблювала радянська пропаганда, яка записувала різні свої злочини на рахунок німців. Радянська пропаганда вплинула і лишила свій слід також в історіографії поза комуністичним світом.
Відкрита лекція відбулась в рамках публічної програми Центру міської історії до виставки "(не)означені"
Зображення
Верхнє: Головна брама Бригідок