Подорож
15 червня 2017 / 18.00
Центр міської історії, Львів
Відбудеться презентація книги "Подорож" Іди Фінк і дискусія про роль літератури в роботі зі складними історичними темами.
"Подорож" Іди Фінк – це "писана пошепки" історія Голокосту у містах Збараж, Тернопіль та Львів. Дві сестри пережили карколомні й виснажливі арешти, примусові роботи, маскування, переслідування і втечі у нацистській Німеччині, і все-таки вижили. Ця історія могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не змінює для книги. Йдеться про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Ця типовість — моторошна, подана засобами підкреслено спокійного "постмонологу" однієї з дівчат-сестер.
До змін у ставленні до єврейської спадщини в Польщі значною мірою спричинилася література. Найвагоміші голоси у дискусії про проблеми польсько-єврейських стосунків у другій половині 1980-х років вийшли саме від істориків літератури — Яна Блонського та Ярослава Марека Римкевича. Саме література могла знайти якнайбільш особистий тон для "омовлення" зазначених тем. Вихід українського перекладу "Подорожі" Іди Фінк є нагодою поговорити про те, якою є ситуація в Україні.
До цієї теми зокрема звертався Остап Сливинський у важливій статті "Що письменникові сьогодні робити з історією: польський майстер-клас для України": "...найцікавіша література виникає на стику ідентичностей, пам’ятей, різних національних версій минулого. Це література, яка не лише пом’якшує гострі грані цих монологічних версій, затирає їхні межі, але й [...] виявляє точки, в яких вони несподівано перетинаються, ба навіть міняються місцями. Тому історична (чи історико-орієнтована) література може бути ще й потужним чинником примирення. Знову-таки – лише якщо цього захоче".
![post picture](https://www.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2020/04/ida_fink.jpg)
Іда Фінк
польська письменниця єврейського походження. Народилася у Збаражі в освіченій єврейській родині: батько був лікарем, мати — вчителькою. Вивчала музику в Консерваторії Польського Музичного Товариства у Львові. Після нацистської окупації разом з батьками та сестрою опинилася у збаразькому гетто. 1942 року зі сестрою втекла з гетто і до кінця війни переховувалася. По завершенні Другої світової війни мешкала в Польщі. 1957 року емігрувала до Ізраїлю. Була членом Cпілки польськомовних авторів Ізраїлю. Проза Фінк зосереджена передовсім довкола теми Голокосту, її перекладено англійською, французькою, івритом, німецькою, данською, норвезькою, італійською та іншими мовами.
![post picture](https://www.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2020/04/dshvu.jpg)
Наталка Римська
перекладачка, редакторка, есеїстка. З польської перекладала статтю Яна Блонського “Бідні поляки дивляться на гетто”, яка відіграла важливу роль у польсько-єврейському діалозі, а також кореспонденцію Єжи Ґедройця, есеї і статті Анджея Менцвеля, Боґуміли Бердиховської, Ґжеґожа Мотики, Влодзімєжа Менджецького, Йоанни Токарської-Бакір та ін. Редагувала “Війну і спокій” Анджея Бобковського (“Критика”, 2006). У 2011 році в “Критиці” вийшов її переклад “дрогобицької дилогії” — “Атлантиди” і “Місяцевої землі” Анджея Хцюка. На початку 2017 року у “Видавництві Старого Лева” у її перекладі вийшла “Подорож” Іди Фінк. Есеї і статті публікувала в “Критиці”, Zaxid.net, Zbruc.eu, Culture.pl та ін. Працює в Інституті Адама Міцкевича.
![post picture](https://www.lvivcenter.org/wp-content/uploads/2020/04/Slyvynskyj2.jpg)
Остап Сливинський
український поет, перекладач, есеїст. У його перекладі зокрема вийшли: Анджей Стасюк “Дорогою на Бабадаґ” (Київ: Критика, 2007); Ольга Токарчук “Бігуни” (Харків: Фоліо, 2011); Марцін Свєтліцький “64 вірші про водку і папіроси” (Харків: Фоліо, 2011) – спільно з Андрієм Бондарем і Сергієм Жаданом; Яцек Гуґо-Бадер “Біла гарячка” (Київ: Темпора, 2012); Міколай Лозінський “Reisefieber” (Львів: Піраміда, 2013); Марек Бєньчик “Книга облич” (Львів: Піраміда, 2015); Яцек Подсядло “Високо, близько. Вибрані вірші” (Брустурів: Discursus, 2015); Іґнацій Карпович “Сонька” (Київ: Комора, 2015) та ін.