Міста-корпорації: становлення урбаністичного простору на Донбасі

Уявіть собі місто, де все життя контролює одна компанія – власник містоутворюючого підприємства. Житло, магазини, транспорт, місцева поліція, лікарні, освітні заклади та інші об'єкти економічної та соціально-культурної інфраструктури підконтрольні адміністрації підприємства. З настанням індустріальної епохи такі міста почали з’являтися у Великій Британії (Коплі, Солтейра), США (Пулман, Бурнвіль) та інших країнах, що стали на індустріальний шлях розвитку. Більшість сучасних міст Донбасу також починали свою історію як мономіста, міста-корпорації.

Під час лекції відбулося обговорення наступних питань:

• Містоутворюючі підприємства створювали соціальну інфраструктуру міст-корпорацій. З якою метою вони це робили? Якою мірою їх соціальна активність може бути пояснена економічними причинами, а якою – ідеями корпоративної соціальної відповідальності?
• Чимало міст Донбасу утворились навколо підприємств, заснованих іноземними корпораціями. Іноземні підприємці несли в регіон капітали, технології, а також управлінські ідеї. Як відбувався процес адаптації цих ідей до російських реалій? Як західні моделі приживалися на східноєвропейському ґрунті?
• Роль іноземних промисловців була і залишається дискусійною темою: декому вони представлялись в образі Прометея, який ніс світ знань у відсталу Росію. Дехто бачив у них розкрадачів природних багатств та експлуататорів місцевого населення. Наскільки підприємницьку діяльність мультинаціональних корпорацій на Донбасі можна вважати індустріальною колонізацією?
• У модерні часи відомо чимало спроб соціальної інженерії на базі заводських поселень, починаючи від експериментів Роберта Оуена на нью-ланаркській фабриці, закінчуючи соціальними нововведеннями Генрі Форда. Деякі промисловці Донбасу також практикували заходи з контролю моральності робітників. Наскільки ці патерналістські спроби були результативними?