Міське життя у Східній Європі після Другої світової війни: особливості дослідження та нові підходи

Головний гість – Томас Бон, німецький історик, професор Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана. Томас Бон представив свою останню книгу "Мінськ – зразкове соціалістичне місто. Містопланування та урбанізація у Радянському Союзі після 1945 року". Також у програмі було обговорення книги львівського історика Галини Боднар "Львів. Щоденне життя очима переселенців із сіл (50–80-ті роки ХХ ст.)" та презентація дослідницького проекту "’Пошуки дому’ у повоєнному Львові: Досвід Підзамче, 1944-1960".

Книги, які обговорювалися на круглому столі, описують моменти повоєнних історій Мінська та Львова. Багато в чому випадки цих двох міст кардинально відрізняються. Майже повністю зруйнований в роки війни Мінськ відбудовувався практично наново. Будівництво "нового Мінська", таким чином, охоплювало усе місто та ґрунтувалося на ще міжвоєнних спробах творення соціалістичного простору у столиці Білоруської Радянської Республіки. Натомість, Львів зберіг свою основну міську довоєнну забудову, сформовану значною мірою у 19 – на початку 20 століття. У різний спосіб це було і викликом, і обмеженням для радянських планувальників, архітекторів та чиновників. Незважаючи на грандіозні плани кінця 1940-х років, відчутних змін структура Львова – одного з адміністративних центрів Радянської України – так і не зазнала. Попри зовнішню відмінність, Львів та Мінськ можуть стати добрими прикладами для порівнянь демографічних процесів у Східній Європі після війни, особливостей містопланування та міського розвитку, відносин між центром та периферіями у Радянському Союзі і, таким чином, допомогти у досягненні глибшого розуміння соціальної історії повоєнних міст. Так, на прикладі цих міст можна побачити, як проекти "соціалістичних" просторів, сформовані у кабінетах влади та спеціалістів, накладаються, співіснують та впливають на щоденні та локальні простори. Планування для Львова та Мінська можна розглядати у контексті Магнітогорська чи "великої перебудови" Москви за генпланом 1935 року. Проте важливо брати до уваги вплив та наслідки діяльності самих людей, учасників процесу творення радянського міста.

У рамках семінару ми також зосередилися на феномені нового заселення міст після війни та напливу жителів сільської місцевості для потреб індустріалізації та модернізації. Крім порівняння випадків Львова та Мінська, на круглому столі йшлося про загальний контекст повоєнної нормалізації у Східній Європі, про культурні та мовні бар’єри серед "нових" мешканців міст, про старі та нові соціалістичні простори.