Насильства i війни

Столітні річниці Першої світової війни та Російської революції викликали новий спалах інтересу до подій на сході Європи під час так званої Великої європейської кризи 1914–1923 рр. Відслідковуючи останні англомовні публікації, бібліотека Центру зібрала одну з найбільших в Україні колекцій нової англомовної літератури, що присвячена збройним конфліктам, війнам та революціям на початку ХХ століття. Варто звернути увагу, що значна частина цих публікацій присвячена подіям, що відбувалися на територіях сучасної України.

Зростаюча кількість публікацій, присвячених східній Європі під час Першої світової війни, є результатом не тільки столітніх ювілеїв, але й нових історіографічних поворотів. Наприклад, багато дослідників Першої світової війни відійшли від європоцентричної перспективи, що, насамперед, означала дослідження Великої Британії, Франції та Німеччини. Натомість історики звернули увагу на глобальний вимір війни. Якщо досі історики зазвичай порівнювали Британію з Францією, то у збірці статей під редакцією Йорна Леонхарда і Ульріка фон Хіршхаузена "Порівнюючи імперії. Зіткнення і трансфери у довгому ХІХ столітті" (Jörn Leonhard and Ulrike von Hirschhausen "Comparing Empires: Encounters and Transfers in the Long Nineteenth Century, 2010) представлено ширшу порівняльну перспективу. Зокрема, автори статей зіставляють Британську, Австро-Угорську, Російську та Оттоманську імперії. Поза цим, вони намагаються подолати традиційний фокус на розпаді імперій. Замість цього автори збірки пропонують розглянути імперії як "історії успіху". Інша знакова публікація останніх років "Зони розламу: співжиття і насильство у Німецькій, Габсбурзькій, Російській і Оттоманській імперіях" ("Shatterzone of Empires: Coexistence and Violence in the German, Habsburg, Russian, and Ottoman Borderlands", 2013) теж присвячена імперіям і взаємовідносинам між імперським центром і багатонаціональними периферіями. Однак "Зони розламу", що вийшли під редакцією Омера Бартова і Еріка Вайца, звертають більшу увагу не на співжиття, а на насильство на імперських пограниччях у ХІХ і ХХ ст. У низці статей досліджники аналізують як локальний вимір міжетнічних конфліктів, так і їх транснаціональну перспективу.

Іншою важливою групою книг, що фокусуються на сході Європи є монографії, що розглядають "Схід" Європи у контексті причин і наслідків Першої світової війни. У цій групі досліджень найбільш помітною є книга Крістофера Кларка "Сновиди. Як Європа прийшла до війни" (Christopher Clark "The Sleepwalkers. How Europe Went to War in 1914", 2012) та Роберта Герверта "Переможені. Чому світова війна не завершилася" (Robert Gerwarth "The Vanquished. Why the First World War Failed to End", 2016). Прикметно, що перша публікація переосмислює початок та причини Першої світової війни, тоді як остання є спробою зрозуміти чому Перша світова війна "не завершилася" у 1918 році. У "Сновидах" Кларк зміщує фокус з Німеччини як ключового винуватця війни на всі європейські держави. Відтак, на його думку, війну почала не войовнича Німеччина, а вся Європа. Окрім того, виступаючи проти маргіналізації подій на Сході, Кларк наголошує на важливій ролі Сербії і Балкан в екскалації конфлікту. Як і Кларк, Герверт фокусується на "Східному фронті". Власне зміщення акцентів на Східний фронт і "переможені" держави дозволяє йому ствердити, що 1918 рік насправді не приніс миру. Навпаки нові війни і революції спричинили черговий виток насильства, що у своїй брутальності та масштабі подекуди перевершував Першу світову.

Власне, тема насильства, що завжди перебувала у тіні воєн та революцій, стає центральною у сучасних дослідженнях. По суті, акцент на насильстві дозволяє вийти за межі імперських чи національних кордонів і подивитися на процеси, що відбувалися на сході Європи у транснаціональній чи наднаціональній перспективі. У збірці центру, зокрема, виділяється колекція статей "Війна у мирі: парамілітарне насильство у Європі після Першої світової війни" (2013), що вийшла під редакцією Джона Хорна та Роберта Герверт. Охоплюючи пограниччя Російської, Австро-Угорської та Османської імперій, цей збірник розглядає як окремі національні парамілітарні групи, так і транснаціональні мережі і зв’язки у східній і центральній Європі, країнах Балтії та Балканах. Збірка не тільки розглядає повоєнне насильство у ширшій європейській перспективі, але й аналізує взаємозв'язки між повоєнними конфліктами і політичним насильством другої половини ХІХ ст. Окрім того, автори досліджують широкий спектр насильницьких практик (погроми, бунти, бандитизм, міжетнічне, революційне і контереволюційне насильства) у контексті поразок у Першій світовій, владного вакууму, розпаду імперій, конкуруючих націоналізмів та російської революції. Ще одним дослідженням, що концентрується на взаємозв’язках між насильством, імперськими пограниччями і національними проектами є монографія Т.К. Вільсона "Фронтири насильства. Конфлікт та ідентичність в Ульстері і Верхній Сілезії, 1918–1922" (T.K.Wilson "Frontiers of Violence. Conflict and Identity in Ulster and Upper Silesia, 1918–1922", 2010). У книзі Вільсон розглядає насильство у двох регіонах – Ульстері під час ірландської війни за незалежність і повоєнне польсько-німецьке збройне протистояння в індустріальній Верхній Сілезії.

Тема імперського прикордоння і насильства є центральною і для останніх публікацій з історії Російської революції. Зокрема праці Дональда Ралі "Досвідчуючи російську громадянську війну: політика, суспільство і революційна культура у Саратові, 1917–1922" (Donald Raleigh "Experiencing Russia’s Civil War. Politics, Society, and Revolutionary Culture in Saratov, 1917–1922", 2002), Джошуа Сенборна "Імперський апокаліпс. Велика війна і крах Російської імперії" (Joshua Sanborn "Imperial Apocalypse. The Great War and the Destruction of the Russian Empire", 2014), Джонатана Смеле "Російські" громадянські війни, 1916–1926: Десять років, які проголомшили світ" (Jonathan Smele "The "Russian" Civil Wars, 1916–1926: Ten Years That Shook the World", 2016) і щойно видана монографія Лори Енгельштейн "Росія у полум’ї: Війна, революція, громадянська війна, 1914–1921" (Lora Engelstein "Russia in Flames: War, Revolution, Civil War, 1914–1921", 2017) наголошують на важливості вивчення регіонів для розуміння динаміки революції і громадянських воєн у колишній Російській імперії. Відтак, зосереджуючись на Саратові, праця Ралі стверджує, що громадянська війна була не тільки збройним конфліктом між Білими і Червоними. Вона також активізувала тертя між революційним Центром і регіональними елітами. Більше того, необмежене воєнне насильство мілітаризувало повсякденне життя і на довгі роки травматизувало місцеве населення. Подібно до Ралі, зосереджуючись на подіях у Сибірі, Польщі, Балтії, Фінляндії і Україні, монографії Сенборна і Енґельштейн демонструють, що узагальнення про революцію і громадянську війну немислимі без детального вивчення процесів на імперських пограниччях. Тим часом, Смеле наголошує, що розпад імперії і громадянські війни в Росії неможливо зрозуміти без врахування середньоазіатського контексту. Окрім географічного фокусу, історики змінили також і хронологію революції і громадянської війни. Якщо досі дослідження переважно обмежувалися періодом 1917–1920 рр., то зараз розгляд російської революції і війни неможливий без врахування контексту Першої світової війни. У свою чергу, завершення конфлікту не обмежується 1920 роком, а сягає фактично середини 1920-х рр.

Загалом представлені у колекції Центру книги про Першу світову війну, революцію і збройні конфлікти на початку 1920-х рр. будуть цікаві не тільки дослідникам воєн і насильства, але й всім, хто цікавиться, що відбувалося у східній Європі і на території сучасної України на початку ХХ ст. Важливо також згадати, що дана збірка є не тільки методологічно стимулюючою, але й легкою і приємною для читання.

Авторка огляду - Оксана Дудко

Зображення

Верхнє: Центр міської історії