Доктор історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія. 1996 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету, 2001 р. захистив кандидатську, 2019 р. докторську дисертації. З 2019 р. працює в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", де викладає курси з методології історії й історіографії та історії ХІХ ст., спецкурси з жіночої історії.

Автор семи монографій, остання: "У полоні прикордонь та наративів: Дослідження з історії Слобідської України XVII – XIX cт.", Харків: Видавець Олександр Савчук, 2021. Упорядник та редактор низки збірників та колективних монографій, остання разом з Ігорем Сердюком: "Розчаклування недуги. Локальна традиція, старі хвороби та нова медицина в Україні XVIII – XIX cт.", Харків: Видавець Олександр Савчук, 2021. Неодноразово отримував дослідчі дотації з вічних фондів Канадського інституту українських студій та Наукового Товариства Шевченка в Америці.

У 2022 р. у Центрі міської історії отримав стипендію за підтримки Фонду Кербера та Центру новітньої історії в Гамбурзі. Наразі займається тематикою церковних відносин на прикордонні, історією солі, основна сфера зацікавлень – доіндустріальне місто на українських теренах Російської імперії кінця XVIII – XIX cт..

У центрі його дослідження – місто, що не є селом, проте зберігає сільський, селянський характер. Таке місто було панівним на просторах Східної Європи до середини ХІХ ст. Почасти, ці студії – продовження вивчення проблематики якості життя, чим дослідник займався останні роки. Великий виклик постає на початках ХІХ ст.: з одного боку, це відкритіша комунікація у межах імперій поруч з імперським втручанням у керівництво містами і містоутворенням, з другого боку – це згаданий вплив села, попередніх практик заселення і міського самоуправління.