Історії та спадщини цифрових технологій: від радянської кібернетики до локальних історій інтернету

Зголошення

Спеціальний випуск журналу "Histories of computer networks of ECE" та конференція "Історії та спадщина цифрового: від радянської кібернетики до локальних історій Інтернету".

Інтернет, який не є ані уніфікованим, ані статичним, перебуває у постійному переукладанні під впливом різних прямих і непрямих чинників та агентів. На нього впливають рішення інституцій, що керують Інтернетом, державна та корпоративна напруженість, стихійні лиха, пандемії та зміни клімату, а також зміна політичних порядків під час воєн і так званого миру (Dyer-Witheford & Matviyenko, 2019; Aben, 2022a, 2023). Сучасні інфраструктури телекомунікацій та Інтернету в Центральній та Східній Європі (ЦСЄ) є одним із найяскравіших прикладів такого переукладання на історичному тлі постійно мінливих і суперечливих ідеологічних, інституційних, технологічних і політичних реалій, які досі залишаються недостатньо вивченими.

Розпад Радянського Союзу, що призвів до виникнення численних незалежних держав у 1990-х роках, також інтенсифікував розвиток сьогоднішніх здебільшого приватних Інтернет- та ІТ-індустрій. Швидший і дешевший Інтернет уможливив зростаючу експлуатацію платформної праці та помітну мілітаризацію Інтернету шляхом кібератак, зламів цифрової інфраструктури та спостереження. Наміри корпорацій і держав на контроль над частинами інтернет-інфраструктури в межах і за межами державних кордонів призвели до постійної напруженості та реконфігурації вже сформованих мереж. Більше того, такі процеси були прискорені конфліктами і війнами, такими як кібератаки на Естонію в 2007 році, кібератаки на Грузію в 2008 році під час російсько-грузинської війни або нинішня російсько-українська війна, яка становить собою безперервне перезавантаження інтернет-технологій у відповідь на вимоги війни. Всі ці та подібні фактори й події продовжують формувати та змінювати інтернет-інфраструктуру в країнах ЦСЄ, пов’язану з радянською технологічною та політичною спадщиною.

На проєкти комп'ютерних мереж у колишньому Радянському блоці вплинула низка факторів: від кібернетичного технооптимізму (Gerovitch, 2004) до суворої конкуренції між державними бюрократами та економістами в умовах планової економіки (Peters, 2016), від далекосяжних рішень щодо архітектури апаратного забезпечення (Жабін, 2020) до транснаціонального обміну академічними мережами (Rindzevičiūtė, 2016; Wasiak, 2015; Leslie & Gryczka, 2014). Наслідки, які можна простежити в таких проєктах для численних мережевих інфраструктур після розпаду Радянського блоку, залишаються відносно недослідженими.

Країни ЦСЄ зазнали значного процесу модернізації, а подекуди й приватизації своїх телекомунікаційних інфраструктур (Campbell, 1995; Bareikytė, 2022). За останні тридцять років у цих країнах, серед яких Естонія є чи не найяскравішим прикладом (Kattel & Mergel, 2019), з'явилися різні ІТ- та телекомунікаційні компанії, стартапи та платформи, які інтенсивно розвивали ринки ІТ-аутсорсингу або оцифровували свої державні цифрові інфраструктури. Водночас приклад Естонії ілюструє, як розвиток ідеї "інформаційного суспільства" був побудований на дискурсі "розриву" з радянською кібернетикою, при цьому все ще посилаючись на її спадщину (Velmet, 2020). Цей спеціальний випуск і конференція зосереджені на поглибленні дослідження таких проєктів і їхніх тяглостей (Bijker et al. 1993) для країн, що виникли після Радянського Союзу у так званий період трансформації (Förster, 2000).

На сьогоднішній день існує потреба в більш широкому історичному та критичному дослідженні сучасних історій пострадянських приватних і державних телекомунікаційних та платформних індустрій ЦСЄ як соціально-технічного явища (Abbate, 2000; Driscoll & Paloque-Berges, 2017). Варто також взяти до уваги множинні темпоральності (Koselleck, 2004) радянського і пострадянського періодів, які мали різні тривалості в різних країнах або навіть місцевостях регіону. Це має ключове значення для кращого розуміння історичної політики цифровізації в Центрально-Східній Європі та вивчення політичних й етичних питань конфіденційності даних, алгоритмічної підзвітності або трудових прав платформ у зв'язку з цими історіями та їхньою спадщиною (Aben, 2022b).

Щобільше, війна в Україні чітко вказує на те, що інтернет-інфраструктура проходить зараз ключові історичні трансформації, які пов'язані з військом та широким використанням цифрових систем – від простих до надскладних – під час бойових дій. Операційні спроможності Інтернету вже зросли через нові вимоги під час пандемії COVID. Згодом повномасштабне російське вторгнення в Україну призвело до необхідності обробки промислових обсягів даних для військових операцій. Вразливими до найпотужніших руйнівних кібератак на найбільші телекомунікаційні інфраструктури залишаються як цивільні, так і військові інтернет-інфраструктури, які сьогодні майже нероздільні.

Тому ми закликаємо подавати заявки, які спрямовані на заповнення цієї прогалини в дослідженні сучасної історії та соціокультурних, критичних розвідок пострадянських телекомунікаційних, IT та інтернет-інфраструктур, а також пов'язаних з ними цифрових технологій та інституцій у країнах Східної Європи під час війни.

Теми можуть включати, але не обмежуватися ними:

Соціально-технічні історії комп'ютерних мереж та інфраструктур у Радянському Союзі та Центральній та Східній Європі
Історії та спадщина кібернетики (радянська і не тільки)
Розпад Радянського Союзу та приватизація чи неприватизація інтернет-інфраструктур
Телекомунікаційна- та Інтернет-інфраструктура в країнах ЦСЄ та її зв'язок з радянською спадщиною
Викликані війною технологічні зміни інтернет-інфраструктури
Локальні історії та конкретні тематичні дослідження Інтернету в країнах ЦСЄ
Методологічні підходи до вивчення Інтернет- та телекомунікаційної інфраструктури в країнах ЦСЄ

Подання заявок

Пропозиції слід надсилати англійською мовою на адресу: [email protected] з чіткою вказівкою в назві на CfP [Histories of computer networks of ECE].

Пропозиції мають бути обсягом не більше 250 слів, містити детальні джерела, чітко визначений напрям аналізу та стислий виклад, а також коротку біографію автора/ки.
Відібраним авторам/кам буде запропоновано подати повну статтю через редакційну систему, яка пройде повне рецензування і визначить можливість прийняття статті до публікації.
Перед поданням статті автори будуть запрошені на конференцію "Історії та спадщина цифрового: від радянської кібернетики до локальних історій Інтернету", організовану Центром міської історії за підтримки Центру управління та культури в Європі при Університеті Санкт-Галлена у жовтні 2024 р. у Львові, Україна. Організатори покривають витрати на проживання та проїзд у межах Європи. Участь не є обов'язковою. Якщо поїздка в Україну стане неможливою з міркувань безпеки, буде розглянуто можливість проведення заходу у гібридному/онлайн форматі.

Таймлайн:

2024, 28 квітня: термін подачі тез

2024, 1 травня: рішення про прийняття тез для запрошення до подання повної статті

2024, 3-4 жовтня: конференція у Львові

2025, лютий: термін подачі перших чернеток статей

2025, березень-серпень: процес рецензування та доопрацювання

2025, листопад: термін подачі завершених статей

2026, березень: публікація

"Internet Histories: Digital Technology, Culture and Society" — це міжнародний міждисциплінарний рецензований журнал, присвячений дослідженням культурної, соціальної, політичної і технологічної історії Інтернету та пов'язаних з ним цифрових культур. Інструкцію для авторів можна знайти тут.

Редактори:

Тарас Назарук (Центр міської історії, Гаґенський університет)

Міґле Барейкіте (Європейський університет Віадріна)

Світлана Матвієнко (Університет Саймона Фрейзера)

Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, будь ласка, звертайтеся за адресою: [email protected].

Тарас Назарук

Центр міської історії, Гаґенський університет

Керівник проєктів цифрової історії у Центрі міської історії у Львові та аспірант кафедри публічної історії у Гаґенському заочному університеті. Він вивчав журналістику та медіакомунікації у Львові (бакалавр), Вроцлаві та Брно (магістр). З 2016 року координує проєкт “Львів Інтерактивний” – онлайн-енциклопедію, що представляє історію міста Львова у 19-20 століттях у просторовій перспективі. У 2022 році він започаткував Телеграм-архів для документування війни Росії в Україні, який також є предметом його докторського дослідження “Соціальні медіа та громадське цифрове архівування з метою дослідження війни Росії в Україні. На прикладі архіву Telegram”. Проєкт спрямований на розробку форматів архівного доступу для зменшення загроз безпеці та неетичного використання даних соціальних мереж, а також підвищення їхньої доступності для досліджень. З 2023 року він бере участь у розвитку мережі ініціатив із документування війни Росії в Україні. Сфера його наукових інтересів включає цифрову історію, соціальні медіа та архівування, міські медіа та комунікації, радянську кібернетичну спадщину та історію Інтернету.

Проф. Др. Міґле Барейкіте

Європейський університет Віадріна

Очолює кафедру цифрових досліджень у Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері, де вона є подвійною членкинею факультету соціальних і культурних наук, а також Європейської нової школи цифрових досліджень (European New School of Digital Studies, ENS). Протягом багатьох років вона досліджує діджиталізацію з особливим акцентом на Центральну та Східну Європу. Її дисертація під назвою “Постсоціалістичний інтернет” досліджує розвиток інтернету в Литві з медіа-етнографічної перспективи, що ґрунтується на спостереженнях, інтерв’ю та архівних дослідженнях. Вона описує та аналізує трудові практики, геополітичні уявлення та критичні перемовини, які розвивають та підтримують інтернет у Литві. З 2022 року вона досліджує медіа та інформаційні практики під час війни Росії проти України у співпраці з колегами із Зіґенського університету та Центру міської історії у Львові. Також Міґле досліджує історичні та сучасні практики дезінформації та організацію праці в контексті алгоритмічних економік.

Др. Світлана Матвієнко

Університет Саймона Фрейзера

Асоційована професорка кафедри критичного аналізу медіа у Школі комунікації та асоційованою директоркою Інституту цифрових демократій. Її наукові та викладацькі дослідження, що ґрунтуються на науково-технічних студіях та історії науки, зосереджені на інформаційних та кібервійнах, медіа та навколишньому середовищі, дослідженнях критичної інфраструктури та постколоніальній теорії. Поточна робота Світлани з ядерної культури та спадщини присвячена дослідженню практик ядерного терору, мілітаризації забруднення та техногенних катастроф під час російської війни в Україні. Світлана Матвієнко є співредакторкою двох збірок: “The Imaginary App” (MIT Press, 2014) та “Lacan and the Posthuman” (Palgrave Macmillan, 2018). Вона є співавтором книги “Кібервійна та революція: Цифрові хитрощі в глобальному капіталізмі” (Minnesota UP, 2019), лауреаткою книжкової премії секції “Наука, технології та мистецтво в міжнародних відносинах” (STAIR) Асоціації міжнародних досліджень за 2019 рік та книжкової премії імені Гертруди Робінсон Канадської асоціації комунікації за 2020 рік.

Зображення

Верхнє: "Колективна DDoS-атака українських волонтерів на російські вебсайти у перші тижні повномасштабного вторгнення",
Олеся Саєнко / Візуальна документація війни / Міський медіаархів Центрі міської історії