Суспільство з кіноапаратом: історії візуальних режимів та практик творення в Україні

Проєкт Центру міської історії за підтримки Українського культурного фонду

Сьогодні неможливо уявити сучасне суспільство без масового використання медіазасобів задля комунікації та обміну інформацією. Роль візуальних медіа є найважливішим елементом цього процесу і фактично кожен його учасник щоденно є активним творцем і реципієнтом зображень. Проте широкий поворот до візуальності почався не лише із "цифровим поворотом" 1990-х років, він розгортається історично. У 1960-х роках у різних частинах світу люди мріяли про те, що утопічна фантазія Дзиґи Вертова стане реальністю, і людське око "злиється" із механічним кіноапаратом. Українська стрічка 1929 року "Людина з кіноапаратом", яка стала класикою світового авангарду, надихнула нас подумати про те, що сталося, коли вже не окрема людина, а багато людей отримали можливість знімати власні фільми?   

Виставковий проєкт "Суспільство з кіноапаратом: історії візуальних режимів та практик творення в Україні" пропонує поглянути з історичної перспективи на тему витоків масових візуальних практик у другій половині ХХ століття, які пов'язані зі створенням рухомих зображень – домашнього, вернакулярного та аматорського кіно. 

В основі проєкту лежить історичний підхід і дослідження, яке базується на використанні приватних збірок домашнього кіно та аматорських фільмів, які були створені на 8 мм та 16 мм кінокамери. Практика кіноаматорства є важливим і глобальним явищем, яке має конкретні часові рамки існування. Вона розвинулась із початком масового продукування портативних 8 мм та 16 мм кінокамер, а завершилася із масовим впровадження відео-технологій. Об'єктами зйомок ставали найрізноманітніші події, свята, побутові моменти та частини приватного життя. Завдяки цій технології створювались аматорські фільми. З одного боку, український "досвід приватного життя" є частиною світового процесу, однак відрізняється через свій особливий контекст. Це стосується дискурсу кіноаматорства, який був відмінний від країн з ринковою економікою. Ці ж економічні, а також політичні причини впливали на вартість і технічні особливості створення фільмів, що відображалось на їхньому змісті. 

Культура виставок змінюється дуже динамічно. І натепер важливою їхньою складовою є не лише презентувати експозицію, а й проговорювати заторкнуту проблематику. Тому важливою частиною проєкту є супровідна публічна програма. Вона націлена на поглиблення проблематики через лекційно-дискусійну частину, покази відео та фільмів, зокрема, з колекції Міського медіаархіву Центру міської історії, дружніх інституцій чи приватних ініціатив, майстер-класи, кураторські та авторські опровадження виставкою, а також відеолекторій. Події у межах публічної програми відбуватимуться регулярно декілька разів на місяць та опрацьовуватимуть тему аматорської творчості в УРСР та загалом у світі. 

Команда проєкту

Олександр Маханець, куратор виставки "Суспільство з кіноапаратом"

Сергій Петлюк, візуальний куратор виставки

Богдан Шумилович, куратор публічної програми

Вікторія Панас, координаторка проєкту

Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою автора.

Зображення

Верхнє: Члени кіногуртка будинку культури у Новоалександрівці на зйомках фільму, 1981 рік // колекція Міського медіаархіву Центру міської історії