Релігія у дзеркалі права: Річ Посполита та її спадкоємці у ХІХ - на початку ХХ сторіч

За останні два десятиріччя зросла кількість досліджень на тему релігійних і конфесійних громад Центрально-Східної Європи, і вони надалі залишаються в центрі активного наукового пошуку. Причини такого стану речей полягають у тому, що науковий дискурс став вільнішим, і відкрився доступ до архівних джерел у посткомуністичну еру. Що найважливіше, сучасна європейська політика глибоко залежна від механізмів і (не)функціонування багатонаціональних та багаторелігійних суспільств. Не випадково, історики зосередилися на ідеологічних відмінностях та міжрелігійних конфліктах, тоді як злагода та непомітні періоди відносного суспільного миру не притягували стільки уваги. Зокрема, не вивчено правову культуру як вирішальний чинник міжрелігійного спілкування. Сьогоднішнє вивчення права із ширшою методологією пропонує багатообіцяюче дослідження довготривалих умов і культурних зносин між різними релігійними спільнотами.

Конференція присвячена ранньомодерній Речі Посполитій та її спадкоємицям ХІХ – початку ХХ сторіч, адже цю територію упродовж довгого часу заселяли різноманітні релігійні та конфесійні спільноти – римо-католики, греко-православні, греко-католики, протестанти, вірменські християни, євреї і мусульмани. Водночас, часта зміна влади означала і відмінне ставлення до релігійного різноманіття. Так, конференція зосередилася на правових інститутах і діяльності у ранньомодерній Речі Посполитій, під російським, австрійським і прусським правлінням, а також у Другій Речі Посполитій після Першої світової війни.

Головні питання такі: Які релігійні цінності й закони створили підґрунтя для правової думки й діяльності у кожний період? Які правові угоди й інституції заклали різні релігійні спільноти, щоб підтримувати суспільну злагоду? Чи може демаркація символічних і просторових кордонів запобігти ідеологічному конфлікту? Як взаємозалежність права й релігії сприймала держава й правителі, а також інші владні органи, особливо на периферії? Якою мірою різниться політика щодо релігійного плюралізму й відмінності у нормативному праві, у звичаєвому праві та юридичній практиці? Яких заходів уживали, щоб порушити взаємозалежність релігії та права, а з іншого боку, які заходи для збереження релігійної основи права можна ідентифікувати? Чи секуляризація й конфесіоналізація є адекватними поняттями на ці частково одночасні процеси? Як сучасна, значно релігійна і конституційно нейтральна держава визначає свої догми щодо статусу релігійних громад?

 Секції

• Релігійна приналежність у передмодерному праві
• Взаємодія релігійних конфесійних громад: змагання чи накладання цінностей
• Зміни політичної влади та наслідки для окремих релігійних громад
• Релігія у конституціях та інших джерелах права
• Секуляризація – Конфесіоналізація? Розділення та / чи об’єднання права й релігії?
• Імперії та спадщина етнорелігійних автономій
• Право націй і національна держава: Від релігійної спільноти до нації та меншини?
• Вірність релігії – Вірність державі

Мова конференції: англійська, українська (синхронний переклад)

Організатори:

Дослідницька програма ім. Емі Нотер "Дороги права у багатонаціональних та багаторелігійних суспільствах: Досвід Речі Посполитої та її спадкоємиць",
Інститут слов’янознавства, Ляйпцізький університет – др. Івон Кляйнман

Співорганізатори:

Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів – др. Гаральд Біндер, др. Тарік Амар
Німецький історичний інститут, Варшава – др. Рут Лайзеровіц
Інститут європейської правової історії ім. Макса Планка, Франкфурт-на-Майні – др. Штефан Руперт

• 

• 

• 

Зображення

Верхнє: Церква святих Ольги і Єлизавети , зима 1914-1915